Журналістика

ТЕКСТОВІ ПОБУДОВИ НА ОСНОВІ СПОЛУЧЕННЯ РЕЧЕНЬ

Єдності, що утворюються в результаті сполучення речень, у сучасній лінгвістиці, як відомо, дістають різні найменування: складне синтаксичне ціле, надфразова єдність, прозаїчна строфа, висловлювання, абзац, приєднувальні конструкції, комунікат, дискурс, група речень і т. д., - серед яких, як слушно вважає Н. І. Сєрикова, є найменування терміни й не-терміни[63]. Більш того, позначення, котрі набули термінологічного характеру, також не мають достатньої визначеності. Найуживанішими серед термінологічних означень одиниць, більших за речення, є найменування надфразна єдність та абзац. Незважаючи на те, що абзац розглядається переважно як композиційно-виділювальна одиниця, проте в ньому вбачають і певну синтаксичну єдність[64]. Отже, навіть у разі суттєвого скорочення термінів, застосовуваних для означення одиниці, більшої за речення, ми не можемо з певністю спинитися на одному з них, тим більше, що нерідко цілком доцільно замінюють одне одним найменування складне синтаксичне ціле ССЦ та надфразна єдність НФЄ, роблячи, звичайно, вибір, але без будь-яких обгрунтувань.

Такий стан справ, на наш погляд, передусім свідчить, що, справді, утвори, розглядувані під різними найменуваннями, мають спільні властивості, серед яких можна назвати їхній складений характер, більший ніж у речення обсяг структури за винятком випадків винесення в абзац окремих речень і навіть словосполучень, слів, а також цілісну комунікативну спрямованість. Водночас, це свідчить, що по-різному, з різних вихідних позицій означуваним побудовам можуть бути притаманні особливості, відмітні риси, наявність яких пояснюється тим, що ці структури з різних боків представляють певну складну побудову, явище в даному разі - комунікативне. Тому, аналізуючи текст, його дослідникам необхідно бачити багатоплановість, живу динаміку характеристик, різноманітних відтінків, які теж уводяться в систему розгалуженого семантико-структурного утвору. Єдність взаємопов’язаних елементів складної побудови передбачає відповідне її сутнісному наповненню комплексне вивчення, врахування всієї багатоманітності її сторін і явищ.

Складне синтаксичне ціле мислиться як самостійна семантико-синтаксична одиниця, формована шляхом об’єднання речень на основі взаємодії змісту й форми окремих мовленнєвих повідомлень. Складне синтаксичне ціле невіддільне в контексті з погляду смислової цілісності побудови. Окремі речення, що входять до нього, не мають контекстної смислової самостійності. Надфразна єдність, з нашої точки зору, є утвором, співвіднесеним із фразовою й таким, що відображує поряд із нею особливості членування мовленнєвого потоку, його ритміко-інтонаційної, графічної організації простіше кажучи, йдеться про розбиття мовленнєвого потоку на фрази, а також його цілісних у смисловому відношенні єдностей, - звідси й спостережувана схожість надфразових єдностей зі складними синтаксичними цілими. Абзац, як уже зауважувалося, композиційно-виділювальна одиниця, що слугує для графічного чи інтонаційного виділення семантично й стилістично значущих частин у цьому плані природним є зв’язок абзаца з семантико-синтаксичною структурою мовленнєвих побудов, і водночас він пов’язаний із фразовими одиницями.

Виходячи з висловлених міркувань, як одиницю, що утворюється в результаті сполучення речень на основі певних функціонально-смислових відношень, ми розглядаємо складне синтаксичне ціле. Семантико-синтаксичні одиниці слугують для мовного вираження, передавання мисленого змісту й завдяки цьому набувають смислової значущості. Так, семантико-синтаксична одиниця речення в комунікативному плані осмислюється як елементарне висловлювання про предмет мовлення в тому випадку, якщо воно не входить до складу більшої одиниці, котра також виступає в ролі елементарного висловлювання про предмет мовлення, але вже, звичайно, розчленованого. Семантико-синтаксична одиниця та комунікативна одиниця - дуже тісно взаємопов’язані поняття, тому що, по-перше, властивість комунікативності природно випливає із семантико-синтаксичної основи; по-друге, відображеність у синтаксичній одиниці мисленого змісту зумовлює її використання як безпосереднього будівельного матеріалу для комунікативних побудов.

Для того, щоб судити про комунікативну функцію і речень, і складних синтаксичних цілих, треба розглянути різновиди цих більших за речення побудов. Здійснений аналіз сполучуваності речень дає змогу визначити типи утворюваних складних синтаксичних цілих, їхні конкретні структури в залежності від характеру функціонально-смислової взаємодії цих речень. Виходячи з того, що між реченнями спостерігаються передусім супровідні та з’єднувальні відношення, ми виділяємо складні синтаксичні цілі: 1 з супровідними відношеннями; 2 зі з’єднувальними відношеннями.

Складні синтаксичні цілі з супровідними відношеннями

Сполучення взаємопов’язаних речень на основі супровідних відношень також характеризується смисловою єдністю, оскільки одне речення виступає як основне, опорне є носієм провідного смислу, а друге виконує спеціальну комунікативне повідомлювальну стосовно цього опорного речення функцію. Тобто в такому поєднанні одне речення або ССЦ, що виступає в аналогічній ролі є смисловим центром, ядром, а інше чи інші слугує для посилення комунікативної ефективності вираженого ним повідомлення. Основні речення притягують до себе супровідні, відтінюють їхній периферійний, допоміжний характер, у той же час із допомогою залежних речень закріплюються центральні позиції основних речень, що є носіями провідного смислу по відношенню до змісту супровідних речень. Якщо основні речення можуть вживатися без супровідних, то другі, відірвані від них, такої властивості не мають, їхнє існування можливе тільки на ґрунті основних, а за межами їхньої сфери впливу - і смислової, й синтаксичної - супровідні речення втрачають своє призначення. Співіснування основних і супровідних речень закріплюється їхнім семантико-синтаксичним об’єднанням і утворенням на цій основі складних синтаксичних цілих. Ці складні синтаксичні цілі є закономірними регулярними утвореннями, зумовленими комунікативною спрямованістю повідомлень про дійсність про конкретний предмет мовлення. Супровідні речення або складні синтаксичні цілі, що виступають в аналогічній функції слугують для розширення інформації опорного речення, її пояснення, аргументації, коментування, осмислення і т. д. Це зумовлює формування складних синтаксичних цілих відповідних різновидів.

1. Складне синтаксичне ціле з відношеннями розширення: В малому залі консерватори пройшли традиційні, десяті, читання, присвячені Д. Шостаковичу. Вони відбулися напередодні дня народження композитора в стінах, де Шостакович був студентом, аспірантом, викладав і виховав плеяду музикантів; Природно, у фільмі багато музики - Романа Леденьова: чистої, схвильовано рахманіновської в своїй основі, яка тактовно й не нав’язливо вписується в екранну тканину; Відкрито новий міст над головним річищем. Це сталося через лічені секунди після того, як плавучий кран підхопив останній прогін і з ювелірною точністю опустив його на бетонні опори.

У першому прикладі смисловим центром ССЦ є речення В малому залі консерваторії пройшли традиційні... читання, присвячені Д. Шостаковичу. До цього речення примикають іще два, котрі розширюють, деталізують якісь сторони повідомлення про подію: а ...десяті - неповна одиниця, що перебуває в одній фразі з базовим реченням і повідомляє кількісно-порядкову характеристику традиційних читань; б Вони відбулися напередодні дня народження композитора в стінах, де Шостакович був студентом, аспірантом, викладав і виховав плеяду музикантів - речення, шо входить до другої фрази, містить повідомлення про час і місце проведення читань. Таким чином, розглядувана побудова справді позначена семантико-синтаксичною єдністю, опертою на тісні синтаксичні та смислові зв’язки ядерного та периферійних компонентів. Незважаючи на те, що зміст речень не є повідомленнями про один і той же самий предмет мовлення, помітне переважне значення предмета мовлення, про який повідомляється в базовому реченні, а предмет мовлення супровідного речення займає місце на другому плані, сприймається як факультативний, відгалужений від головного.

У другому прикладі ССЦ, що цікавить нас, представлене в одній фразі. Центральним реченням є...у фільмі багато музики компонент Природно виражає авторську точку зору, адже фільм присвячено музикантові, музичному мистецтву. Далі, після тире, йде неповне речення, в якому повідомляється, хто створив цю музику, чия це музика Романа Леденьова; затим, після двокрапки, йде знову-таки неповне речення, з’єднане корелятивним зв’зком із першим реченням чистою, схвильованою, рахманіновською в своїй основі, в ньому називаються ознаки, шо характеризують цю музику; останнє речення також характеризує музику фільму яка тактовно й ненав’язлива вписується в екранну тканини. Ось ці три речення й слугують для розширення інформації про музику фільму що, природно, пов’язано і з власне конструктивним розширенням.

Третій приклад. Складне синтаксичне ціле вбирає дві фрази. У першій повідомляється про подію, яка становить основу інформації відкрито новий міст над головним річищем. У наступній фразі дано деякі деталі, подробиці, що стосуються цієї події це сталося через лічені хвилини після того, як плавучий кран підхопив останній прогін і з ювелірною точністю опустив його на бетонні опори. Таким чином, друге речення слугує для розширення, деталізації змісту основного речення. В цьому полягає його композиційно-змістова функція, необхідна для реалізації інформаційного задуму.

2. Складне синтаксичне ціле з відношеннями конкретизації. Розгляньмо приклад: А культурну людину - й молоду, й дорослу - завжди вирізняли скромність і тактовне ставлення до людей. Якщо у інших там, де вона вчиться або працює, немає можливості носити дорогі престижні речі, то й вона не носитиме їх. Це один із виявів внутрішньої культури, інтелігентності, духовності - рахуватися з іншими людьми. Фрагмент вбирає складне синтаксичне ціле з відношеннями конкретизації крім того, є й інші відношення, воно виступає основою цього фрагмента. Речення, що повідомляє про основний предмет мовлення А культурну людину... завжди вирізняли скромність і тактовне ставлення до людей компонент і молоду, й дорослу слугує для розширення основної інформації. До другої фрази входить речення-конкретизація. Воно містить повідомлення про конкретний приклад, пов’язаний із темою тексту, й слугує для того, щоб реальніше, точніше донести смисл основного речення.

Елементами опорного речення, котрі потребують конкретизації, часто виступають такі слова та словосполучення з ними, як великий, вагомий, широкий, значний, немало, багато, незвичайний, не зовсім звичайний, своєрідний, особливий, неймовірний, оригінальний і т. д. На осьовій лінії автомобільної траси біля фортеці-героя, звівся на 14-метрову висоту незвичайний уїзний знак. За задумом, цей знак із монолітного залізобетону, увінчаний фортечними зубцями, має символізувати стійкість захисників Батьківщини...; Своєрідний ювілей відзначив берлінець Хорст Геттель: ось уже тридцять років живе він в оточенні... отруйних змій. Х. Геттель працює на єдиній такого роду фермі, де вирощують змій. Елементи, що потребують конкретизації, використовуються в текстах із метою узагальнення, необхідного для того, щоб одразу можна було схопити суть повідомлюваного, або для того, щоб зацікавити іноді навіть заінтригувати читача. Конкретизація змісту, відповідаючи на запитання а саме який?, а саме як?, а саме що це?, вносить необхідну ясність у загальний смисл повідомлюваного.

3. Складне синтаксичне ціле з відношеннями аргументації, обґрунтування. Наприклад: На розвиток матеріальної бази туризму відпускаються значні кошти, вона розширюється наростаючими темпами. За чотири роки введено в експлуатацію туристичні новобудови більш як па 49 тисяч місць. А цього року стають до ладу готелі, бази, кемпінги ще на 30 тисяч місць; Ніщо не деморалізує людину так сильно, як демагогія, не руйнує в ній віру так докорінно, як розрив між словом і ділом. Якщо ти щоденно чуєш про глибоке вдоволення досягнутим, а насправді щоденно ж стикаєшся на своєму трудовому місці з недбальством і байдужістю - мимоволі почне затягувати в болото апатія. Розглянемо перше складне синтаксичне ціле. В ньому дві частини: перша містить аналітичні судження про розвиток матеріальної бази туризму, друга повідомляє про факти, що підтверджують висловлене судження. Кожна частина виражена ССЦ. Підтверджувальна частина безпосередньо стосується речення вона розширюється з наростанням темпів. Далі йде складне синтаксичне ціле перелічувально-зіставного типу, з допомогою якого виражається зміст, що свідчить про це наростання в розширенні матеріальної бази За чотири роки введено в експлуатацію туристичні новобудови більш як на 49 тисяч місць || А цього року стають до ладу готелі, бази, кемпінги щe на 30 місць.... Аргументувальні речення утворюють єдність на основі відношень переліку й водночас - зіставлення, в сукупності вони стосуються речення, що виражає судження, котре потребує обґрунтування, бо без нього воно не є достатньо переконливим. Аргументувальна конструкція часто складається зі сполучення речень, які перебувають у поєдиувальних відношеннях а точніше, у відношеннях складання, оскільки для підтвердження буває недостатньо одного факту, звичайно треба перелічити їх кілька. Тобто кожне речення в складі аргументу вальної конструкції містить у собі частину загального обґрунтування. Ось чому, незважаючи на те, що аргументувальні речення утворюють у свою чергу ССЦ. за перелічувальних відношень вони в той же час, кожне зокрема, наділені аргументувальною функцією. Отже, в цих випадках ми спостерігаємо й власне зв’язок речень, і його ускладнений варіант у результаті формування поєднання речень, котре набуває статусу ССЦ, в комунікативному відношенні виступає як складене елементарне висловлювання про предмет мовлення.

У другому прикладі аргумент: відношення спостерігаються безпосередньо між двома реченнями. Перше речення виражає думку про те, як руйнівно діє на людину демагогія, невідповідність слова ділу. І як приклад, що аргументує таку точку зору, наводиться в другому реченні судження про те, що людина впадає в апатію, коли вона чує, як безупину говорять про вдоволення досягнутим, а стикається з недбальством і байдужістю. Утворюється, таким чином, складне синтаксичне ціле - з тісною взаємозв’язаністю, взаємозумовленістю частин.

4. Складне синтаксичне ціле з відношеннями пояснення. Порівняйте: На ринку послуг незадоволений попит населення навіть з урахуванням допомоги кустарів оцінюється в 5,5 мільярда карбованців на рік. Для споживача ця велика, але дещо абстрактна величина з економічної довідки означає черги в приймальних пунктах, непомірно розтягнуті строки виконання замовлень, неможливість відремонтувати телевізор, спорудити садовий будиночок, запросити няню до дитини й безліч інших житейських труднощів, що знижують рівень і якість нашого життя; Якщо продовжувати збуджувати пацієнта тим самим емоційно значущим для нього словом, то мозок відмовиться реагувати на нього, поріг усвідомлення умовного подразника підвищиться. Тобто спрацює психологічний захист. Природа подарувала людині цей механізм, щоб захистити її свідомість від неприємних їй подразників.

Перший фрагмент являє собою складне синтаксичне ціле розглядуваного типу. В основному реченні мовою економічних понять ставиться питання про недоліки в роботі сфери послуг. Природно, що ця мова зрозуміла не кожному. Тому в другому реченні дається пояснення, що означає для споживача охарактеризований стан справ. Лише єдність цих двох речень дає змогу авторові чітко, зрозуміло для масового читача висловити думку, цілісно подати її, осмислюючи в науковому й житейському плані.

Другий фрагмент також містить пояснювальне речення, введене словом тобто. Воно несе додаткову інформацію, необхідну для кращого розуміння деяких психічних процесів. Наукове поняття поріг усвідомлення умовного подразника підвищиться розкривається з допомогою роз’яснення, котре містить доступніші для читача формулювання. Може виникнути думка: а чому зразу не обрати цілком зрозумілу форму повідомлення? Але ж можливі різні варіанти викладу інформації, котрі влаштовують мовця в якомусь відношенні наприклад, з погляду наукового підходу, тих чи інших стилістичних, композиційних і т. п. міркувань, які проте потребуютьдодаткових зусиль дляїї донесення, трактування.

5. Складне синтаксичне ціле з відношеннями посилального характеру. Розгляньмо приклади: За повідомленнями, що надійшли з ЮАР, ось уже цілий тиждень не припиняються жорстокі сутички борців проти апартеїду з армією та поліцією в багатьох африканських селищах, розташованих у північних районах Камської провінції; Як повідомляє інформаційне агентство ЮНІ, літак індійської авіакомпанії Ейр Індіа прибув уранці з Мадраса й повинен був продовжити політ за маршрутом Делі - Лондон - Нью-Йорк, коли поліція знайшла на його борту бомбу. Терміново викликані в аеропорт спеціалісти знешкодили вибуховий пристрій; Ветерани Великої Вітчизняної не хочуть залишити війну у спадок дітям. Про це заявляють члени делегації Ради Північної Осетії, які приїхали до Москви для зустрічі з Президентом Росії. Всі три синтаксичні єдності містять посилальні компоненти, а отже й речення, бо вони виражають окремий самостійний зміст, як про це вже згадувалося раніше в нашій праці. В першому випадку високий ступінь зчеплення посилального компонента з базовим реченням цілком очевидний - вони входять до однієї фрази, і посилальний компонент із допомогою компресії спеціально пристосований до такого органічного сусідства. В другому фрагменті посилальний компонент має звичайну форму речення й також міститься в одній фразі з базовим реченням, тісно примикає до нього. В третьому фрагменті посилальне речення подане вже в окремій фразі, займає, природно, вільнішу, ніж у розглянутих прикладах, позицію, але, залишаючись таким же за сутністю, як і посилальні компоненти в попередніх прикладах, маючи синтаксичну зв’язаність з опорним реченням, також утворює спільно з ким цілісну синтаксичну єдність. Основним реченням цього синтаксичного цілого є: Ветерани Великої Вітчизняної не хочуть залишити війну у спадок дітям. Посилальне речення Про це Заявляють члени делегації Ради ветеранів Північної Осетії також містить інформацію, необхідну для осмислення суті повідомлюваного. Та, природно, визначальною зостається роль першого, основного, речення. В усіх випадках посилальні речення нерозривно пов’язані з реченнями, яких вони стосуються, входять із ними до однієї семантико-синтакснчної єдності.

6. Складне синтаксичне ціле з відношеннями коментування. Наприклад: Для гастролей Державний Академічний театр опери та, балету Латвії відібрав лише незначну частину свого репертуару. Сам вибір виявив продуманість, серйозність, смак, без яких неможлива та висока художня культура, яка позначає майже кожну з показаних рижанами вистав; Прикладом плідного співробітництва вчених місцевих вузів і виробничників є створення в цьому великому об’єднанні лабораторії електроерозійної обробки. Впровадження нової технології дало змогу скоротити трудомісткість шліфувальних робіт удвоє, у вієш разів зменшити витрату алмазних кругів. Економний метод знайшов застосування вже на двадцяти підприємствах різних галузей машинобудування; Нещодавно телебачення показало новий фільм Я хочу танцювати. Це - балет, поставлений відомим танцівником Володимиром Васильєвим на музику російських композиторів; Багато років тому в Хельсінки, в біломармуровому палаці Фінляндія, що втопає в зелені парку Хесперія, відкрилася історична Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, її робота увінчалася підписанням Заключного акта, скріпленого представниками 33 європейських країн, а також США й Канади. Народи по праву нарекли його Хартією миру в Європі. То була воістину масштабна подія повоєнної історії.

Перший фрагмент у семантико-синтаксичному плані є складним синтаксичним цілим. Спочатку йде речення, в якому повідомляється про факт створення театром певного гастрольного репертуару. Далі йде речення, яке слугує для якісного поцінування цього факту, тобто містить його трактування, коментар: Сам вибір виявив продуманість, серйозність, смак, без яких неможлива та висока художня культура, яка позначає майже кожну з показаних рижанами вистав. Існування цього речення диктується його зв’язком із опорним, тільки завдяки цьому реченню функціонує коментувальне речення, що його стосується.

Другий фрагмент являє собою складне синтаксичне ціле з двома типами супровідних відношень, що визначає спочатку формування ССЦ з коментуванням, а потому додається до цього ССЦ речення, що слугує для розширення інформації попереднього речення. Отже, основне речення - це судження про факт Прикладом плідного співробітництва вчених місцевих вузів і виробничників є створення в об’єднанні лабораторії елєктроерозійної обробки, затим до нього примикає коментувальне речення, в якому йдеться про переваги нової технології, про оцінку, яка має соціальну значущість. Єдність опорного та коментувального речень безсумнівна, особливо необхідне це єднання коментувальному реченню, бо в іншому випадку без співвіднесеності до коментувального речення воно просто зависне в повітрі, його функція стане непотрібною.

Третій фрагмент - це ССЦ, яке складається з двох речень конструкція виконує функцію ліда в розширеній замітці. Коментувальне речення розкриває суть: що ж являє собою новий фільм, показаний у програмі телебачення. Таким чином, речення-повідомлення про демонстрацію фільму та супутнє йому коментувальне речення складають семантико-синтаксичну конструкцію, що стосується одного предмета мовлення – перше речення є повідомленням безпосередньо про предмет мовлення, друге також працює на цей предмет мовлення, виступаючи як оцінне, таке, що характеризує.

Четвертий фрагмент. Складне синтаксичне ціле вбирає в себе чотири речення, що перебувають у супровідних відношеннях, у тому числі - коментування. Перше речення - це повідомлення про подію. Друге - також повідомлення про факт, являє собою речення, що слугує для розширення інформації, даної в першому реченні. Далі йдуть два коментувальні речення. Одне містить оцінку Заключного акта Народи по праву нарекли його Хартією миру в Європі, друге виражає оцінку події - підписання Заключного акта То була воістину масштабна подія післявоєнної історії. Як і в раніше розглянутих прикладах, ми бачимо тут тісне смислове й синтаксичне об’єднання всіх речень, і виділимо передусім цікаву для нас єдність з відношеннями коментування.

7. Складне синтаксичне ціле з підношеннями інтелектуально-емоційного реагування. Маються на увазі поєднання речень, у яких супутнє речення або те ССЦ, що виступає в його ролі слугує для вираження думок, почуттів, асоціацій, викликаних змістом опорного речення. Порівняйте: Ось уже кілька днів підряд невеликий сад під вікнами нашого дому дарує ранками відчуття першого снігу. Облітає вишня... Значить, минає пора традиційного милування квітами. Принаймні для токійців; В експозиції показано найяскравіший, святковий одяг, який приваблює прекрасною вишивкою, славнозвісними мереживами, золотим шитвом. Скільки фантазії, смаку, копіткої праці й терпіння вклали в кожну річ народні майстрині; Іван Григорович Чучин, мій добрий знайомий, зберіг ясний розум, тверду пам’ять. Народився він - тепер начебто важко собі уявити -- в минулому столітті... Воював і в першій світовій, і в громадянській, і у Великій Вітчизняній - воїн. Працював і кочегаром на пароплаві, й слюсарем у заводському цеху, і будівельником - трудівник. Завжди йшов туди, де було особливо важко, - громадянин. Якось на такому святі мистецтва на мольберт Яніса Анманіса хтось поклав квіти...Хто знає, можливо, саме в цю хвилину, відчувши вдячність глядачів, Яніс Анмапіс із новою силою повірив у себе як художник.

Перший фрагмент являє собою складне синтаксичне ціле, що має дві частини. Одна - це повідомлення фактів Ось уже кілька днів підряд великий сад під вікнами нашого дому дарує ранками відчуття першого снігу. Облітає вишня..., друга - осмислення спостережуваного, реакція на нього Значить, минає пора традиційного милування квітами. Принаймні для токійців. Речення, в якому виражається осмислення того, що відбувається, дістає смисловий розвиток у наступному реченні, й перша частина також складається з двох речень. В одному з них факт наводиться в узагальнено-загадковому плані, в другому дається пляснювально-конкретизувальний розвиток змісту опорного речення Тому супровідне речення безпосередньо стосується речення, котре містить конкретне повідомлення, хоча через посередництво цього речення воно зв’язується з першим реченням, а ще точніше стосується єдності опорного та конкретизувального речень.

Другий фрагмент - це складає синтаксичне ціле. Основне речення - В експозиції показано найкрасивіший, святковий, одяг..., далі йде речення, що перебуває з ним у відношенні розширення: який приваблює прекрасною вишивкою, славнозвісними мереживами, золотим шитвом. Після цих речень ужито речення, в якому виражається почуття захвату майстерністю народних умільців. Воно передусім стосується попереднього речення, бо в ньому мовиться про особливості творчої роботи народних умільців. Але й, звичайно, через посередництво цього речення воно вводиться до складу ССЦ, утворюваного першими двома реченнями.

Третій фрагмент. Звернімо увагу на четверту, п’яту й шосту фрази. Кожна з них - це складне синтаксичне ціле, утворюване поєднанням двох речень: а яке містить повідомлення про факт; б яке містить думку з приводу повідомлюваного факту воїн, трудівник, громадянин.

Четвертий фрагмент. У семантико синтаксичній єдності перебувають: речення, що повідомляє про факт Якось на такому святі мистецтва на мольберт Яніса Анманіса хтось поклав квіти, й речення, в якому передається роздум із приводу цього факту Хто знає, може бути, саме в цю хвилину, відчувши вдячність глядачів, Яніс Анманіс із новою силою повірив у себе як у художника.

8. Складне синтаксичне ціле з різнотипними супровідними відношеннями. Ми розглянули складні синтаксичні цілі з певними типами супровідних відношень між реченнями. Але нерідко складні-синтаксичні цілі містять речення, що перебувають у різних супровідних відношеннях з основним, опорним реченням або з опорними реченнями, що перебувають у смисловій зоні основного речення, а точніше в зоні супутної йому частини. Незважаючи на розширення кола супровідних речень, семантико-синтаксична одиниця залишається тією ж, єдиною, цілісною, бо нона зберігає притаманну їй за супровідних відношень будову: єдність ядерної та периферійної частин супутньої, супровідної. Якщо речення є елементарною семантико-синтаксичною одиницею, а складне синтаксичне ціле зі з’єднувальними відношеннями - складною одиницею, то складне синтаксичне ціле з реченням у ядерній частині та суправідною частиною в різному обсязі є складеною семантико-синтаксичною одиницею, а не складною, бо формування основної структури семантико-синтаксичної одиниці відбувається на базі її ядерної частини.

Розгляньмо приклади:
1. Колектив заводу виконав план з обсягу реалізації товарної продукції. Додатково машинобудівники розраховують виготовити виробів більш як на 8 мільонів карбованців. Вони відправлять землеробам понад завдання близько 200 вентильованих бункерів, більш як 3 тисячі шнекових навантажувачів. На підприємстві велика увага приділяється механізації виробництва, освоєнню нової продукції. Нещодавно, наприклад, виготовлено два дослідних, економічніших і продуктивніших, порівняно з нинішніми, зразки зернових сушарок.

Складне синтаксичне ціле має ядерну семантико-синтаксичну частину, виражену реченням Колектив заводу виконав план з обсягу реалізації товарної продукції. Решта речень входить до супровідної частини. Друге від початку тексту речення слугує для розширення інформації, повідомленої в першому, основному реченні Додатково машинобудівники розраховують виготовити виробів більш, як на 8 мільйонів карбованців.Розширення стосується аспекту планова - надпланова продукція про планову йдеться в першому реченні, а про надпланову повідомляється додатково. Третє речення містить конкретизацію: які ж саме надпланові вироби, в якій кількості будуть виготовлені для землеробів Вони відправлять землеробам понад завдання близько 200 вентильованих бункерів, більш як 3 тисячі шнекових навантажувачів. Четверте речення є коментувальним - у ньому дається оцінка тих сторін роботи підприємства, завдяки яким було досягнуто дострокового виконання плану. Затим іде часткове підтвердження даної оцінки - це вже п’яте речення.

У розглядуваному ССЦ представлено чотири типи супровідних відносин: розширення, конкретизація, коментування, аргументація. І всі ці види супроводу стосуються прямо чи опосередковано основного, ядерного речення. Тобто і в цих випадках маємо справу з одним синтаксичним цілим.

2. Дитинство - надзвичайно чутливий камертон життя. Сьогодні він вібрує особливо сильно. Якщо дитина, оптиміст за природою, втрачає віру в життя, в радість про що свідчать багато зарубіжних психологів, учителів, лікарів, чи не виявиться це початком незворотного біопсихічного процесу, здатного як на й негативніше вплинути на духовність наступних поколінь? Проблема не пуста й аж ніяк не абстрактна. Не можна допустити, щоб дамоклів меч страху висів над долею людства.

Зміст першого речення - це судження про певну закономірність Дитинство надзвичайно чутливий камертон життя. Друге речення слугує для розширення відомостей, пов’язаних зі змістом першого речення Сьогодні він вібрує особливо сильно. Далі йде речення з умовно-наслідковими відношеннями. А в сукупності з першим реченням вони утворюють ССЦ зі з’єднувальними відношеннями введення, яке виражає зміст умовиводів. Перше речення передає зміст першого посилання, а друге посилання Якщо дитина, оптиміст за природою, втрачає, віру в життя, в радість зливається з реченням-висновком, яке має передбачувальний характер чи не виявиться це початком незворотного біопсихічного процесу, здатного якнайнегативнїше вплинути на духовність наступних поколінь?. У складі ССЦ, побудованого на з’єднувальних відношеннях, спостерігається вставляння аргументуючого речення про що свідчать багато зарубіжних психологів, учителів, лікарів. В умовиводі реалізується взаємодія речень за такою схемою: виходячи з такої-то закономірності, на основі певного стану спряв передбачається можливість виникнення негативних явищ; далі йде речення, в якому характеризуються висловлені припущення Проблема не пуста й аж ніяк не абстрактна. Тобто в ньому реченні висловлюється думка з приводу змісту речення й ширше - умовивід у цілому, бо висновок спирається на обидва посилання.

Звернення й до ширшого контексту стверджує в думці про те, що останнє речення також виражає судження з приводу висловленого висновку-проблеми воно приєднується тільки з допомогою тематичного зв’язку. Автор, замислюючись над можливістю жахливих соціальних змін, вважає недопустимим, щоб дамоклів меч страху висів над долею людства. Два наступних речення входять до ССЦ, на основі одного типу відношень, але конкретні смисли-роздуми розрізняються за логічною спрямованістю. Це й закономірно, тому що можливі багатоманітні прояви інтелектуально-емоційного реагування на повідомлення про стан справ, про вчинки, характеристики й т. д.

Аналіз нього фрагмента також свідчить про існування в складному синтаксичному цілому різних видів супровідних компонентів, що вводяться на основі різних відношень. Тут: і розширення, й аргументація, й інтелектуально-емоційний супровід. Ми бачимо також, що позиції супровідних речень можуть бути найрізноманітнішими. Крім того, що вони супроводять окремі самостійні речення, вони прилучаються й до речень у складному синтаксичному цілому, стосуються всього складного синтаксичного цілого в результаті семантико-синтаксичних контактів з ученнями, що до нього входять.

Слід додати також, що супровідні речення вступають у відношення з опорними реченнями на основі різних із точки зору композиційного виявлення зв’язків: контактних, дистантних, безпосередніх, опосередкованих, променевих та лінійних. Порівняйте: 1. Почала діяти перша черга керамічного заводу. 2.Потужність її 75 мільйонів цегли за рік. 3. Це - цілком автоматизоване підприємство. 4. Керує технологічними процесами ЕОМ. 5. Широко використовується промислове телебачення. 6.Тут вилучені традиційні для цегельних заводів робочі місця та професії. 7. На підприємстві-автоматі буде зайнято лише 44 чоловіка. 8. Тоді як для виконання такої програми за середньої механізаці потрібно 192 чоловіка. 10. Що гарантується самою технологією. 11. Автомати видаляють домішки з глини, добре перетирають її, вносять за нормами добавки. 12. Відходи формувальних сумішей ливарного виробництва мінських підприємств. ІЗ. Вони ж акуратно вкладають цеглу-сирець на сушильні та пічні вагонетки, обпалюють, упаковують. 14. Створюється необхідний запас сировини на випадок збоїв у роботі кар’єру. 15.Словом, будівельникам така продукція до душі.

Наведений текст являє собою складне синтаксичне ціле. Основним опорним реченням є: Почала діяти перша черга керамічного заводу. Надалі будемо говорити про структурні відношення речень, користуючись їхньою нумерацією: 2-ге речення стосується 1-го, слугує для розширення його змісту; 3-тє речення також стосується 1-го й слугує для нового розширення його інформації; 4-те й 5-те виступають у ролі конкретизувальних щодо 3-го речення утворюють ССЦ із зіставними відношеннями - слугують для розширення інформації, повідомлюваної в 3-му реченні; 9-те речення, поряд із 2-м і 3-м, також стосується 1-го, а 10-те слугує для розширення інформації, даної в 9-му. Речення 11-те й 13-те стосуються 10-го, утворюють конкретизувальне ССЦ, а кожного з них, у свою чергу, стосуються розширювальні речення 12-те - 11-го, 14-те - 13-го. Останнє речення 15-те, емоційно-оцінне, стосується поєднання речень 11-го й 13-го, в яких ідеться про якісне виготовлення продукції. В цьому складному синтаксичному цілому спостерігаються контактні позиції супровідних речень - це 2-ге стосовно 1-го, 4-те стосовно 3-го, 10-те - 9-го, 12-те - 11-го, 14-те - 13-го. Є також дистанційні позиції: 6-те, 7-ме до 3-го, 9-те до 1-го, 15-те до поєднання 11-го й 13-го речень. Співвіднесеність супровідних речень з опорним, названа за означенням характеру зв’язку променевою, представлена одночасною залежністю речень 2-го, 3-го, 9-го від 1-го та 4-го, 5-го, 6-го від 3-го. Лінійна послідовність спостерігається у відношеннях речень 2-го, 3-го, 4-го та 9-го, 10-го, 11-го, 12-го, 13-го, 14-го, 15-го. Що ж до безпосередніх та опосередкованих відношень, то перший різновид представлений, якщо йти від початку ССЦ, відношеннями 2-го речення до 1-го, 3-го до 1-го, вся решта речень і ССЦ, що виступають у синонімічній функції стосуються 1-го речення опосередковано, через дедалі наближувані до центра ССЦ його компоненти. Природно, що в мовленнєвих побудовах можливі різноманітні варіанти приєднання супровідних речень. Але сутнісна, структурна будова залишається тим же: вона полягає є наявності ядерної частини й залежної, периферійної. Звернімо також увагу на неперервність відношень між реченнями, що перебувають у безпосередніх та опосередкованих зв’язках. До 1-го речення опосередковано відносяться, наприклад, 6-те, 11-те, 15-те. Тобто ми хочемо підкреслити: коли зв’язані не два, а три й більше речень як із допомогою безпосереднього, так і опосередкованого зв’язку, формується поєднання речень, що характеризується нанизуванням їх і розгалуженістю відношень. Через те, що розгалужені зв’язки речень складаються на основі зв’язків між двома реченнями в результаті поєднання двох речень, смисловим центром оформленого поєднання виступає перше опорне речення, а всі інші залежать від нього, притягуються до нього структурно, шляхом безпосереднього чи переважно опосередкованого зв’язку, й цим визначається протяжність, обсяг ССЦ.

На кожній ділянці розвитку відношень між реченнями складаються свої, особливі функціонально-смислові взаємодії, що становлять інтерес не тільки в плані їхнього входження в загальну побудову, а й виявлення в часткових утворах. Аналіз супровідних відношень у складних синтаксичних цілих свідчить про їхню багатоплановість, багатоманітність, про спрямованість не тільки на збільшення, розгортання інформації, а й на її різне осмислення, важливе для досягнення комунікативної ефективності.

Існує думка про те, що всяке додавання, укрупнення мовленнєвої інформації в тексті є фактом його розгортання. Ця якісно-інформаційна орієнтація підводить до розуміння тексту як побудови, що має вихідний, відправний смисловий пункт і на його основі інформацію, яка розширюється, розростається порівняймо: По суті текст будь-якого обсягу може бути зведений до короткого висловлювання - тези, а побудова тексту постає як процес розгортання цієї тези тематичного ядра, смислової опори[65]; а також трактування тексту як інтегрованої й упорядкованої послідовності речень тестем, котрі забезпечують лінійне розгортання теми з математичного ядра[66]. З точки зору кількісної й якоюсь мірою в плані лінійної послідовності термін розгортання себе виправдовує. Але з погляду семантико-синтаксичного розвитку текстової структури він може мати лише вузьке застосування, а саме - по відношенню до випадків розширення й конкретизації вихідної інформації, тобто тоді, коли справді йдеться про збільшення смислових конструкцій, що повідомляють про деталі, подробиці, сторони явища, які конкретизують його риси. Якщо ж ідеться про конструктивний розвиток на основі відношень коментування, аргументації, інтелектуально-емоційного супроводу, пояснення, посилання, то ми вже не можемо розцінювати це як аналогічні власне розширювальні процеси, це специфічні функціонально смислові взаємодії. Вони спрямовані не на розкручування, розгортання інформації, а замикаються на ній, роблять її об’єктом певного розгляду.

Свідченням того, шо текстові побудови не є обов’язково лінійним нарощуванням інформації на основі вихідної тези, відправної смислової точки про що вище вже йшлося, і взагалі це поширена думка, постає й факт, що смисловий центр такої побудови може міститися не на початку, виражатися не першим реченням. У живих мовленнєвих побудовах, як усних, так і писемних, можливі найрізноманітніші позиції речення, що вистукає смисловим центром ССЦ: воно може стояти на початку, її середині й навіть наприкінці. Єдиний шлях для об’єктивного його виявлення - аналіз зв’язків і відношень, що складаються між реченнями в тексті. Такий аналіз тією чи іншою мірою завжди здійснюється носіями мови при сприйнятті тексту, але, природно, ефективність результатів значною мірою залежить від його охопленості та усвідомленості. Проаналізуймо таке складне синтаксичне ціле, що є водночас і цілим текстом допису:

На цьому місці колись під Киселівською горою було торжище, згадуване в давньоруських літописах. Потім багато років тут містився відомий у місті своїм привозом Житній базар. Останнім часом почалася його реконструкція.
І ось стародавній Поділ у Києві прикрасився величезною будівлею зі скла, й бетону. Це один із найбільших в Україні критих ринків. Під вантовими перекриттями на площі майже 15 тисяч квадратних метрів розташовано 1350 торговельних місць. Ринок оснащений новітнім торговельним обладнанням. Частина його площі відведена під магазини комісійної торгівлі.

Перше речення побудоване як залежне - слова на цьому місці свідчать про те, що зміст його пов’язаний з якимось іншим реченням. Наступне речення має риси паралельності першій будові, разом вони утворюють суцільне поєднання речень оповідного типу це своєрідна коротка історична довідка, у відповідності з першим реченням, котре задає тон і також є залежним. Третє речення слугує розширенню змісту другого. Далі йде речення: І ось стародавній Поділ у Києві прикрасився величезною будівлею зі скла й бетону, яке і є смисловим центром складного синтаксичного цілого, оскільки всі подальші речення залежать від нього, а перше речення а значить, і пов’язані з ним друге, третє також стосується його, бо компонент на цьому місці й має на увазі: там, де тепер зведено на Подолі в Києві величезну споруду зі скла й бетону. Якби основне речення було на початку, воно могло бути таким: Стародавній Поділ прикрасився величезною будівлею зі скла й бетону, але під впливом попередньої частини з’явився елемент i ось, який сприяє досягненню більшої зв’язності тексту і створює додаткові відтінки слідування, наслідку, закономірні за умов, коли залежний компонент, що стоїть перед основним реченням, слугує для повідомлення історичних відомостей, а основне речення теж виражає смисли подібності, буття, наявності.

Складні синтаксичні цілі зі з’єднувальними відношеннями

Складні синтаксичні цілі зі з’єднувальними відношеннями являють собою поєднання речень, взаємодія смислів яких формує єдиний, цілісний, неподільний щодо контекстного змісту смисл, утілений в характеризовану єдністю синтаксичну форму що потверджується спостережуваними між реченнями синтаксичними зв’язками та відношеннями. Такі складні синтаксичні цілі утворюються на основі розглянутих конкретних різновидів з’єднувальних відношень.

1. Це складні синтаксичні цілі з перелічуваними відношеннями речень. Наприклад: У тваринному світі добре розвинуте й довгострокове прогнозування. Багато звірів і птахів, завчасно передчуваючи круту зиму, роблять великі запаси кормів, ретельно утеплюють зимову квартиру. Перед сніжною зимою у білок менше комірок на землі - з-під глибокого снігу не дістати літніх запасів. Передчуваючи, що зима буде м’якою, деякі перелітні птахи зостаються зимувати на батьківщині. Перед мокрою, затяжною осінню миші влаштовують гнізда у вершечках копиць. Перед прохолодним літом птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерева; Хтось із космонавтів назвав станцію маленькою рукотворною планетою, і ось, виявляється, як і довкола планет, у станції є газова оболонка. Якась частка повітря виходить із космічного апарата в момент викидання відходів, під час експериментів у шлюзовій камері, виходів екіпажів у відкритий космос. Часом атмосфера забруднюється викидами працюючих мікродвигунів; щось притягується до станції з довколишнього простору; Майно - цієї сім’ї? Звичайне, гадаю, для сімей такого достатку майно. Квартира - державна. Машина найпершої моделі. Дача в одному з приміських сіл. Що ще? Книжки. Кольоровий телевізор. Меблі - хороші, хоч аж ніяк не крик моди.

У наведених фрагментах маємо складні синтаксичні цілі з перелічувальними відношеннями. В першому фрагменті ССЦ з перелічувальними відношеннями утворюють три речення до них приєднуються ще два супровідно-пояснювальних речення. Смисл цілої групи речень виражає єдине підтвердження думки, висловленої в реченні Багато звірів і птахів, завчасно передчуваючи круту зиму, роблять великі запаси кормів, ретельно утеплюють зимню квартиру. Тобто зміст усіх речень підпорядкований одному предметові мовлення - підтвердженню досто вірності висловленого судження. Під предметом мовлення ми розуміємо зміст окремого, самостійно значущого в контексті аспекту дійсності, про який, природно, мовиться факт здійснення, існування чого-небудь; подія в її розвитку; характеристика кого-, чого-небудь; пояснення чого-небудь; підтвердження чого-небудь; конкретизація чого-небудь і т. д.. У тексті є головні, є другорядні предмети мовлення. Ці характеристики визначаються за ступенем співвіднесеності предметів мовлення з темою мовленнєвого утвору.

У другому фрагменті складне синтаксичне ціле містить три речення. Всі вони в сукупності виражають зміст, котрий слугує для того, щоб дати пояснення, чому довкола станції Салют є газова оболонка як і довкола планет. Тобто і в цьому випадку зміст ССЦ присвячений одному предметові мовлення - поясненню чогось.

У третьому фрагменті складне синтаксичне ціле вбирає в себе шість речень запитальне речення Що ще? виступає засобом зв’язку перелічуваних речень. Речення, що повідомляють про наявність певного майна та деякі його характеристики, разом узяті, формують зміст цілісного предмета мовлення - аргументування судження про те, що майно сім’ї було звичайним.

Отже, бачимо, що в результаті з’єднання речень, що перебувають у перелічувальних відношеннях, утворюється складне синтаксичне ціле як самостійна семантико-синтаксична одиниця, котра виражає зміст логічної єдності.

2. У результаті з’єднання речень утворюються складні синтаксичні цілі з протиставними відношеннями речень. Вони також являють собою семантико-синтаксичну єдність, бо суть повідомлення про яке-небудь явище якраз і полягає у відображенні притаманної йому суперечності. Порівняйте: Тепер усі з тривогою говорять про забруднення морів та океанів, отруєння й грунту, й повітря шкідливими відходами. Та мало хто називає імена справжніх винуватців, коли йдеться пр воєнний бізнес; Подібно до ковдри, сніг зберігає тепло. Проте він, відбиваючи променисте тепло сонця, не затримує його при землі. Антарктида особливо холодна тому, що дев’яносто вісім процентів тепла відбиває в космос своїми снігами; Справді, такий ось жанр... З одного боку, його нагороджують схвальним епітетом інтелектуальний, з іншого - вважають Попелюшкою й квапляться начепити вбивчий ярлик: жанр вторинний, позалітературний, не повсюдний... Перше складне синтаксичне ціле виражає єдиний смисл - характеристику якоюсь мірою парадоксального стану справ у галузі вирішення екологічних проблем. Друге ССЦ з протиставними відношеннями слугує для вираження характеристики одного й того ж предмета, під одним і тим же кутом зору сніг і тепло землі, що виявляє єдність суперечливих явищ. У третьому фрагменті йдеться про стан справ з оцінкою науково-фантастичних творів. Як бачимо, й він не характеризується однозначністю. Таким чином, якщо в усіх наведених випадках вилучити речення, що створюють протиставлення, або навіть просто їх не брати до уваги, визначаючи предмет мовлення, то зміст цього предмета мовлення буде необ’єктивним, викривленим. Наведемо приклад, у якому спеціально підкреслено єдність внутрішньо суперечливого змісту складного синтаксичного цілого: Балерина продемонструвала блискучу майстерність акторського перевтілення. Протягом вистави вона по суті справи танцює дві протилежні партії, створюючи проте єдиний образ. Ефектно-елегантна примадонна, що вміє яскраво й сміливо себе подати, й скромна, ніжна дівчина, що прагне щирості, чистоти почуттів, котру вабить і лякає те нове життя, що вириє за стінами вар’єте.

Сполучення двох номінативних речень, які характеризують протилежні за втілюваною суттю сценічні образи, слугують для того, щоб передати єдину думку про багатоплановість мистецької майстерності Ефектно-елегантна примадонна, нір вміє яскраво й сміливо себе подати, й скромна, ніжна, дівчина, ш, о прагне щирості, чистоти почуттів.... Така спрямованість поєднання речень, котре реалізує думку про творчі можливості балерини, значною мірою підготовлена попередніми словами продемонструвала блискучу майстерність акторського перевтілення; танцює дві протилежні партії, створюючи проте єдиний образ.

Є складним синтаксичним цілим і сполучення речень, об’єднаних протиставно-градаційними відношеннями, що являють собою своєрідне переплетіння відношень переліку й протиставлення. Порівняйте: ...Коли ми розкрили конверт зі старанно виведеною на ньому адресою США, Північна Кароліна, місто Ролі й учиталися в листа, який захопив увагу буквально з перших рядків, ми зрозуміли: він адресований не тільки нам, журналістам... Спостереження, роздуми й факти, що заповнили собою два з половиною щільно віддрукованих на машинці аркуші, гідні того, щоб поділитися ними з нашими читачами. Наведене складне синтаксичне ціле виражає єдиний зміст - листа з Америки адресовано не тільки журналістам газети, а й, можливо, всім її читачам. Природно, що тільки в нерозривній єдності сполучуваних речень складається цей смисл. Конструкцією, синонімічною до розглядуваного ССЦ, може бути складносурядне речення з градаційними відношеннями частин.

3. Черговий різновид являють собою складні синтаксичні цілі з відношеннями зіставлення між реченнями. Наприклад: Раніше птахи високо пролітали над пісками, прямуючи до далеких оазисів. Тепер же серед барханів облюбували місця для гніздування пелікани, баклани, білі та сірі чаплі, лебеді. А в очеретяних заростях множиться стадо ондатр; Прикладна математика потрібна інженерові, нотна грамота - музикантові. А загальна культура й пов’язане з нею розуміння людей, розуміння законів щастя необхідні всім: й інженерові, й музикантові, й полководцю... Перше ССЦ складається з двох речень плюс третє приєднувальне A в очеретяних заростях множиться стадо ондатр, котре слугує для розширення змісту другого речення. В цьому складному синтаксичному цілому йдеться про зміну екологічного стану справ, яка випливає з того, що було раніше і є тепер. Природно, що роз’єднані речення, не зв’язані, зіставними відношеннями, містили б окремо звичайне повідомлення про стан справ у якийсь час. У другому прикладі йдеться про особливу значущість для людини загальної культури. Цей єдиний смисл формується завдяки зіставленню змісту речень, котрі розкривають необхідність для певних соціально-професійних груп тих чи інших видів знань. Зміст третього речення, яке передає думку про всеосяжний характер загальної культури, ЇЇ переважне значення, став стрижневим у формуванні цілісного змісту ССЦ А загальна культура й пов’язане з нею розуміння людей, розуміння законів щастя необхідні всім. Та вся повнота смислу сформувалася на основі цілісної єдності речень.

4. Складні синтаксичні цілі з розділювальними відношеннями. Сама їхня смислова природа полягає в необхідності сполучення речень для формування смислів чергування, взаємовилучення, вибору дій, подій, явищ і т. д. Порівняйте: На які ж доходи живе стара так відверто розкішна? А ось цього ніхто сказати не може. Тут, як мовиться, можливі варіанти. Може, вона лівачить на своїх Жигулях. Може, виступає посередницею на квітковому базарі. А може, дає гроші під проценти, - трапляється й таке; Нічого подібного не було в лінгвістиці за останні п’ятдесят років, - стверджує західнонімецький лінгвіст О. Семереньї. Монографія стане настільною книгою істориків культури та мовознавства - це найцінніше визнання, бо належить воно опонентам. Одначе всі крапки над і поставить час. Або - ще один голос із минулого; Можна обійтися без пташиного молока, а також без багатьох напоїв. Або, скажімо, без морського гребінця, ананасів і навіть рябчиків - обходяться ж вегетаріанці взагалі без м’яса. Ну а без чого - не можна?

Перший фрагмент: ідеться про категорію людей, символічно представлених в образі старої, котра розбагатіла без будь-якої допомоги архаїчної рибки. Складне синтаксичне ціле виражає суть - припущення про доходи старої. Сполучення речень дає змогу передати варіантність припущення у зв’язку з відсутністю точної інформації, й це створює реальний цілісний зміст, що об’єднує набір повідомлень про різні дії для збагачення й водночас надає змогу якогось вибору. Тобто ми хочемо сказати, що цей смисл ССЦ знову-таки єдиний, складений його характер відображує реальну взаємодію окремих, але не наділених самостійною функцією в контексті смислів речень, що входять до цього ССЦ.

Другий фрагмент: у ньому частково подані висловлювання про значення нової монографії, присвяченої проблемам прамови та історичної родини індоєвропейців. Висловлюється сучасна точка зору, а остаточна оцінка, як зазначає автор, іще попереду. І якраз ця думка про остаточну оцінку виражена в складному синтаксичному цілому з розділювальними відношеннями. Тільки сукупний мисл речень відображує думку про те, що залежить ця оцінка й від майбутніх дослідників, і від надходження нових фактів палеоархеонаук. Та, можливо, щось із цих джерел значущішим, - виниклий зміст передається розділювальними відношеннями й набуває у зв’язку з цим відтінків здогадності.

Третій фрагмент: смисл його полягає в жартівливому обговоренні без чого можна обійтися й без чого не можна цей другий аспект лише накреслений, далі в тексті йде його розробка. Так ось частина, в якій з’ясовується, без чого можна обійтися, і є синтаксичним цілим, що складається з двох речень, сполучених розділювальними відношеннями, й ще одного речення, котре виходить за межі нашого цьогохвилинного інтересу воно слугує для аргументації того, що можна обійтися навіть без рябчиків.

Смисл без чого можна обійтися охоплює обидва речення, кожне з них робить свій внесок у його формування. Своєрідність цього смислу і якоюсь мірою досягнення комічного ефекту полягає в чергуванні повідомлень про можливість відмови від аж надто недоступних наїдків.

5. Складні синтаксичні цілі з відношеннями просторово-буттєвої супозиції речень. Ці побудови слугують для того, щоб повідомити, який вигляд має яке-небудь місце, приміщення, для того, щоб намалювати мовними засобами якусь картину буття, скомпоновану з різних деталей, дати опис складного за характером об’єкта. Наприклад: Разом із конструктором піднімаємося сходами. Через коридор холодильної камери потрапляємо в простору кабіну. В центрі - папівокругла чорна ручка контролера, основного інструмента регулювання швидкості й потужності. Вгорі - мініатюрний дублер шляхового світлофора, який автоматично відтворює кольорову гаму світлофорів на маршруті. Праворуч швидкостемір. Унизу - кран для екстреного гальмування поїзда...; Кивком голови він показує в куток кімнати, де на килимі вишикувалося вигадливо грізне іграшкове воїнство. Ось робот із мордою хижого лева, в руці у нього пломеніючий меч. Ось схожий на панцир рицаря танк, що строчить із автомата. Ось напівконик - напівлітак, ощетинений ракетами. Начебто зійшли ці чудовиська з похмурих полотен Босха, написаних у той час, коли палали багаття інквизиції й косила людей чума, зійшли, оснастившися знаряддями знищення кінця XX століття; Минуле... Воно бачиться мовби в перевернутий бінокль: віддалилося, та не втратило своєї чіткості. Чорні кибитки, наче здмухнуті вітром галчині гнізда. Висушене сонцем і злигоднями обличчя дехканина, який дибає за омачем - середньовічною сохою. Скрипить чигир - водоналивне колесо, найскладніша в ту пору техніка землероба. І віслюк дріботить по жовтій куряві дороги... Складне синтаксичне ціле в першому фрагменті містить опис кабіни нового тепловоза. З одного боку, погляд начебто зупиняється на окремих приладах, але їхнє існування внесене до загального огляду, що створює в той же час цілісне уявлення про оснащеність кабіни, й саме це, а не повідомлення про окремі деталі, є одним із предметів мовлення в інформації про новий тепловоз. Другий фрагмент: у ньому складне синтаксичне ціле слугує для конкретизації повідомлення...вишикувалося вигадливо грізне іграшкове воїнство. Опис цього воїнства і є змістом ССЦ, Після нього йдуть речення, що виражають роздуми з приводу побаченого Начебто зійшлися ці чудовиська.... Йдеться про сукупний збірний об’єкт іграшкове воїнство, і його опис являє собою єдине ціле.

Третій фрагмент: його зміст полягає в описі своєрідної символічної картини звернімо увагу, що до складу ССЦ вкраплені речення іншого призначення, пояснювальні: середньовічною сохою; водоналивне колесо. Єдність опису підкреслюється реченням теми Минуле..., повідомленням про сприйняття образне, зриме Воно бачиться мовби в перевернутий бінокль.... Природно, що й у цьому випадку предметом мовлення є опис цілісної картини, а він, як було сказано, - зміст аналізованого ССЦ.

6. Складні синтаксичні цілі з відношеннями часової супозиції речень, їхнє значення полягає у відображенні змісту події в розвитку, епізоду, якогось періоду діяльності життя і т. д. Це розчленовані явища дійсності, кожний момент у них становить конкретну дію того чи іншого учасника, але сама по собі вона ізольована від суміжних із ним дій і не є достатнім матеріалом для предмета мовлення. Необхідна сукупність усіх речень, що описують розвиток дій у якомусь цілісному, незважаючи на розчленований характер, явищі. Розглянемо приклади: На зйомці для Світу тварин зустріли зайця, молодого, не випробуваного життям підлітка. Спробував звір утікати, одначе не знав іще заєць, ш. р оператор Яків Посольський також уміє бігати. Зупинився заєць і став спостерігати: що буде? Камера прозумкотіла здалеку, потім посунулася ближче, потім нависла над самим, вухом. І заєць вирішив за себе постати. Спершу він ворухнув лапкою, потім зробив випад у бік камери, потім, слушно вирішивши, що вразливе місце у зумкочучого звіра - око, кинувся в об’єктив. Рятуючи ніжні скельця, оператор підскочив, але розлютований зайчисько жадав перемоги повної. Він відбігав і з силою кидався на Яшкові ноги. Врятували оператора броньовані штани під назвою джинси й напівжартівливі, напівсерйозні зойки про допомогу. Ми реготалися, спостерігаючи, як переможець спокійно почистив одну об одну лапки й одразу ж заходився закусувати стебельцем щавлю; Семирічний Пітер лежить на підлозі, ввіп’явшися очима в екран телевізора. Стріляй! - кричить він. - Скоріше ж стріляй!. Білі кеди Пітера молотять у збудженні по синтетичному килиму. І, мовби почувши його наказ, оптиміст, гігантський робот, озброєний лазерною гарматою, встромлює сліпучий промінь у представника злих сил - мегатрона. Так йому, так! - торжествує Пітер. - Добивай монстра!

Перший фрагмент - аналізоване ССЦ - являє собою опис епізоду з хоробрим зайцем. Починається він реченням Спробував звір утікати й триває до кінця фрагмента три речення одначе не знав іще заєць, І заєць вирішив за себе постати. Врятували оператора броньовані штани... випадають зі структури ССЦ з часовою супозицією, бо постають украпленнями іншого порядку - передають судження з приводу спостережуваного. Речення, котрі входять до складу ССЦ, слугують для повідомлення про хід дій, які стосуються однієї цілісної події. Замітка називається Хоробрий заєць, природно, предмет мовлення - оповідь про рішучу поведінку зайця - якраз і є таким, щоб дати необхідну інформацію, що підтверджує винесену в заголовок характеристику.

Другий фрагмент являє собою сценку, в якій розповідається про те, як дивиться передачу по телевізору американський школяр. Перше речення вводить у суть епізоду. Далі в часовій послідовності повідомляється про мовленнєві дії Пітера й про те, що відбувається на синтетичному килимі. Все це слугує для розширення повідомлення про мовленєєву дію. Вона не є безпосереднім структурним елементом ССЦ з часовою співпозицією речень. Ця частина сукупності конструкцій, що входять до неї, й реалізує зміст сценки.

7. Складні синтаксичні цілі з відношенням уведення речень. Це такі єдності, в яких є підготовча та базова частини, семантико-синтаксична організація якої полягає у властивості включати, поглинати структуру підготовчого речення, що не має самостійного значення в контексті. Стрижневим елементом цієї побудови є, природно, друга частина, яка немовби втягує в себе винесене в препозитивну фразу чи в препозитивну позицію в одній і тій же фразі речення. Наприклад: Здається, академік Колмогоров сказав, що в математиці на хороший результат потрібно десять тисяч годин роботи, роздумів, пошуків виходу з чергового глухого кута. Й тому талант у науці - це на вісімдесят, ні на дев’яносто п’ять відсотків - звичайнісіньке працелюбство й наполегливість; На жаль, завжди знаходяться люди, готові скористатися з ситуації поточного моменту у власних дрібних, егоїстичних інтересах. Ведеться боротьба з пияцтвом, і ось під цим прикриттям дехто намагається схитрувати, звести особисті рахунки. Вони не від того, щоб суворі заходи, справедливо передбачені проти порушників трудової дисципліни та громадського порядку, обернути проти власних кривдників; Багато знахідок протягом тривалого часу не можуть пробитись у виробництво, втрачають новизну. Тому й виходить, що деякі підприємства чорної металургії, вугільної промисловості, транспорту роками не можуть впровадити нову техніку; В чудесному й шаленому світі шахів немає меж. Шахи невичерпні. Саме так - Невичерпні шахи - й назвали свою нову книгу трикратний чемпіон світу гросмейстер Анатолій Карпов і математик, кандидат технічних наук...

Перший фрагмент: спостережуване складне синтаксичне ціле виражає зміст, що об’єднує зміст двох речень, - неподільний, цілісний смисл виходячи з того, що, як сказав академік Колмогоров, у математиці на хороший результат потрібно десять тисяч годин роботи, роздумів, пошуків виходу з чергового глухого кута, слід вважати, що талант у науці - це... на дев’яносто п’ять відсотків звичайнісіньке працелюбство й наполегливість. ССЦ має основне значення висновку, який, природно, обов’язково чимось зумовлений і тільки в єдності із зумовленою частиною виражає притаманну йому логічну структуру.

Другий фрагмент: складне синтаксичне ціле оформлене в одній фразі. Базова частина і ось під цим прикриттям дехто намагається хитрувати, звести особисті рахунки, передбачає введення в її структуру змісту попереднього речення Ведеться боротьба з пияцтвом, яке не має самостійного значення. В контексті йдеться про певну категорію людей, котрі пристосовуються до будь-яких ситуацій. Отже, смисл усіх повідомлень спрямований на те, щоб охарактеризувати їх, розповісти про їхні дії, вчинки.

Третій фрагмент: у цьому ССЦ йдеться про стан справ, зумовлений деякими фактами. Тобто цілісний смисл сформувався завдяки з’єднанню зумовлювального речення, й того, що виражає підсумок. Синонімом цієї конструкції могло б бути складнопідрядне речення з причишю-наслідковими відношеннями частин оскільки багато знахідок протягом тривалого часу.., тому й виходить, що....

Четвертий фрагмент узятий із рецензії, в якій дається оцінка книги про шахи. Головними предметами мови виступають повідомлення про цю книгу. Й виокремлене складне синтаксичні ціле також містить повідомлення такої тематичної спрямованості. Винесення в препозицію окремого речення дає змогу винахідливіше виразити смисл ця конструкція ускладнена ще й уточненням - наведенням дослівної назви книги: Невичерпні шахи.

Серед ССЦ з відношеннями введення широко представлені в публіцистиці конструкції зі значенням умовиводу, тобто такі, що слугують для вираження цілісних логічних одиниць висновку, на основі якихось даних. Мовленнєві смисли, що їм відповідають, теж мають характеризуватися цілісністю й неподільністю, бути сукупними, сумарними щодо змісту речень, котрі входять до ССЦ. Порівняйте: Спеціалістам-початківцям часом не вистачає життєвого гарту, досвіду, вміння долати труднощі. Ось чому їхні перші самостійні кроки потребують підтримки. Як зазначалося на нараді працівників вищої школи, навчальний заклад має супроводжувати своїх плеканців упродовж усього життя. Ректорам необхідно налагодити й постійно вдосконалювати систему спілкування з випускниками, спиратися на їхній практичний досвід; Можливості фабрик, зайнятих переробкою побутових та інших відходів, невеликі. Слід, очевидно, поміркувати про розвиток підприємств цього профілю, нарощування їхніх потужностей; Іноді підлітковий і юнацький вік називають трудним. Я б назвав його складним... Значить, і твори, звернені до цього віку, мають проникати в саму суть, углиб складностей, що не полишають людину, про яку прийнято говорити: Вже не дитина, та ще й не дорослий; Каталізатори прогресу зможуть виконувати свої функції тільки за умови своєчасної підготовки й перепідготовки кадрів спеціалістів і керівників. Ось чому необхідно прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах, в інститутах підвищення кваліфікації керівних працівників. У всіх наведених фрагментах виділені ССЦ мають значення логічного висновку: 1 - про необхідність підтримки в становленні молодих спеціалістів, 2 - про необхідність удосконалення системи спілкування з випускниками, 3 - про доцільність розвитку підприємств, зайнятих переробкою відходів; 4 - про те, якими мають бути твори для юнацького віку; 5 - про необхідність прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах. Ці висновки мають зумовлений, мотивований характер, і семантико-синтаксична структура мовної побудови відображує цю логіко-смислову єдність.

Таким чином, бачимо, що розглянуті складні синтаксичні цілі слугують для вираження елементарного мовленнєвого смислу, тобто неподільного, цілісно найменшого в умовах контексту. Отже, вони співвідносяться із самостійно значущим у контексті окремим реченням. Відмінність полягає в тому, що в реченні єдиний смисл подано нерозчленованим, а в складному синтаксичному цілому - розчленовано, шляхом взаємодії смислів речень, що входять до нього. Розглянемо далі два фрагменти. В одному зазначається факт спостереження за чимось, а в другому також ідеться про спостереження автора, але те, що відбувається, показане в його конкретному розвитку. Тому в першому випадку смисл факт спостереження за чимось передається одним реченням, а в другому конкретизований зміст спостережувана поведінка птаха - складним синтаксичним цілим, що складається з речень, з’єднаних відношеннями часового співположення приєднуються до цього ССЦ та речення іншого плану, що слугують для розширення, пояснення і тлі., - вони не підкреслені, але в основі оповіді перебувають ССЦ, що цікавлять нас. Порівняйте: ...Три години стежимо за кожним рухом реставраторів і робітників, які знімають попід самою стелею з величезних гаків картину, тканину, що уберігає її зі зворотного боку, дошки, що скріплюють раму з боків, затискачі. Найменше хвилювання полотна загрожує наслідками; Сірий співочий дрізд, його називають іще горобинником, як тільки пo-справжньому заосеніло, внадився в наш город. Що його там привернуло? Чорноплідна крихка, налита солодким соком горобина.
Прилітав він не зразу в город, а немовби спроквола підбирався до нього, хитрував: спершу сідав на високу гілку тополі, що вже скинула листя, оглядався, чи немає якоїсь перешкоди. І, якщо обстановка дозволяла, пірнав на березу - вона біля самої огорожі. А тут тільки спікіруй і клюй ягоди на вибір. Мені було цікаво спостерігати за в’юнким дроздом, зате бабуся Марфа лаяла й соромила птаха, ляскала в долоні, лякала, відганяла... Дрізд відлітав і зразу ж повертався. Скінчилося тим, що одного разу господиня вийшла з корзиною та обібрала ягоди.
- Тепер, безсовісний, літай, скільки схочеш.
Дрізд прилітав. І клював ягоди. Ні, ні, не пропущені в час збирання. Це я тайкома його пригощав: вішав на галузку гроно-друге - чи багато птахові треба?

Таким чином, ми зіставляємо перше речення з першого фрагмента й ССЦ з другого фрагмента, що складається з речень, у яких повідомляється про дії дрозда та реакцію господині. Йдеться про повадки птаха в конкретній ситуації. Тільки розповідь про всю ситуацію сірий співочий дрізд... унадився в наш город розкриває смисл: яка поведінка птаха в спостережуваних умовах. Це і є головний предмет мовлення в усьому фрагменті, про його вибір ми дізнаємося з першого абзаца, що передує аналізованому ССЦ. Речення з першого фрагмента теж містить висловлювання про предмет мовлення, має самостійне значення. Друге речення в цьому фрагменті не входить в обсяг основного предмета мовлення, а має супровідно-розширювальний характер, тобто повідомляє подробицю, деталь, другорядний предмет мовлення що обслуговує основний. В обох прикладах семантико-синтаксичпі одиниці - речення та складне синтаксичне ціле - виконують функцію елементарного висловлювання про предмет мовлення але в одному випадку це нерозчленоване висловлювання, в іншому ж - розчленоване .

Зіставимо в аналогічному плані одиниці, шр мають описову семантику. Ми беремо два приклади з описовим висловлюванням, знову одне - речення, друге - ССЦ. Деяка їхня схожість полягає в тому, що опис спостережуваного дано в срібних тонах. Порівняйте: Срібною сережкою завис у небі місяць. Він повернувся до хлопців у Західну півкулю. Що ж, заслужена нагорода. Ще трохи, й полярна ніч почне гаснути. Лижники взяли курс на СП-27; Маківку зими за її іскристі, сяючі сніги називають срібною. Тепер у лісопарку саме срібна пора. Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни.

Перший фрагмент: описове значення має перше речення Срібною сережкою завис у небі місяць. Наступне, розширювального значення, переводить уже на інший предмет мовлення. В другому фрагменті опис створюється з допомогою складного синтаксичного цілого. Про його зміст попереджує речення Тепер у лісопарку саме срібна пора. Й далі йде єдність із трьох речень, що розкривають те, який же вигляд має лісопарк срібної пори: Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни два номінативні речення подані в одні фразі. Як бачимо, і речення, й складне синтаксичне ціле виражають семантику опису. Крім того, їх зближує те, що вони передають думку в єдиному самостійно цілісному явищі. Та вся справа в тому, що це різні реальні явища. В першому випадку мовиться про зовнішній вигляд, етап одного предмета місяця, в другому про стан природи, складніший за компонентами, котрі до нього входять, і ця особливість проявилася у використанні не одного, а трьох речень. Але стан предмета й стан природи мислиться в кожному випадку як єдине явище, тому смислова структура ССЦ набуває цілісного, неподільного характеру.

Формування семантико-синтаксичних одиниць пов’язане з особливостями розумової діяльності людини. З одного боку, в них знаходить відображення така категорія, як акт мислення, що являє собою одиничний вияв розумової діяльності, спрямованої на встановлення зв’язків, котрі характеризують наявність об’єкта дійсності. Один акт мислення знаходить вираження в реченні. Крім того, в свідомості людини існує логічна картина світу, що склалася в процесі багатовікового пізнання, життєвої практики. В цій картині, зокрема, виділені як окремі самостійні явища, про які ми думаємо, повідомляємо, на основі спостереження яких робимо висновки, судимо про щось і т. д. Це наприклад: чиясь дія, форма існування чогось, стан кого-, чого-небудь, характеристика кого-, чого-небудь, процес, факт, стан справ, картина, пейзаж, зовнішній вигляд, портрет, неможливість чогось, необхідність чогось, властивість кого-, чого-небудь, відмінність кого-, чого-небудь, вибір із чогось, здійснення чогось і т. д. У складі цих явищі дійсності є прості й складні, крім того, на загальну картину накладаються певні конкретні уточнення - часові, ситуативні, в тому числі й суб’єктивні. Для однієї людини стан справ як явище постає однозначним, повідомлення про нього відображує тільки один акт мислення, інша ж бачить його в різноманітності вияву, а це вимагає в мовленнєвому викладі застосування одиниць, що поєднують вираження кількох актів мислення. Тобто, в одному випадку, якщо явище має нерозчленований характер, для повідомлення про нього достатньо одного речення, що перебуває у співвідношенні з одним актом мислення. Якщо ж явище складене, розчленоване, то необхідним є поєднання речень тобто складне синтаксичне ціле, щоб виразити думку про це явище.

Предметом мовлення звичайно є зміст думки про окремий аспект, явище дійсності, позначене самостійністю в плані тематичного розвитку тексту, тобто в тематичній організації контексту ті змістові аспекти, про які йдеться. Дуже часто предмет мовлення збігається з мисленим змістом, що відображує окремі явища дійсності, занесені в загальну логічну картину світу наприклад: подія, процес, пейзаж, портрет, зіставлення й т. п.. Та особливості побудови тексту залежать не тільки від характеру явища, про яке мовиться, а й від намірів автора, його підходу до розкриття теми. Про можливості глибокого осмислення плину, ходу явищ дійсності та відображення цього в структурі тексту свідчать, наприклад, особливості членування тексту на глави в романі Л. М. Толстого ’’Війна і мир. У цілому ряді випадків тут дві окремі глави являють собою в сукупності умисно розчленовану оповідь про цілісну подію наприклад, глава VII закінчується: Так просимо ж обідати до нас, - сказав він, а VIII починається: Запало мовчання. І. Р. Гальперін, звернувши увагу на ці риси індивідуальної манери Л. М. Толстого, слушно зазначає, що таким чином виділяються ті частини події, ті дії персонажів, котрі набувають своєрідної цілісності, самостійності, а перенесення оповіді з однієї ділянки події на іншу дає змогу побачити її в усій об’ємності, в усій її реальній глибині й характеристичній значущост[67].

Особливо часто варіюються предмети мовлення в разі переліку - багато явищ можна осмислити як такі, що складаються із взаємозв’язаних частин, котрі несуть у собі смислові компоненти цілого. Наприклад, про причину чого-небудь можна сказати одним реченням, а можна використати ряд речень із перелічувальними відношеннями, назвавши таким чином кілька причинних граней, що розкривають у сукупності цілісне значення причини. Як наприклад: Не варто драматизувати обстановку, - заспокоють нас. Ми починаємо будувати нову школу, й через рік-другий у класах стане просторіше. Так само приблизно відповідає міськвиконком і обуреним батькам, у яких є всі підстави не вірити в обіцянки. По-перше, їх уже раз обдурили. По-друге, рік тому міськвиконком теж клявся розпочати спорудження нової школи - та так і не почав. А по-третє, віднімають шкільні будівлі для всіляких невідкладних потреб аж ніяк не уперше. Виділене складне синтаксичне ціле слугує для того, щоб пояснити, чому батьки не вірять обіцянкам щодо поліпшення умов роботи інколи водночас це ССЦ слугує для підтвердження смислу попереднього речення - про наявність підстав для недовіри.

Якщо в складному синтаксичному цілому з допомогою відношень переліку об’єднуються рівноправні, однотипні за смисловою орієнтацією частини, то за розділювальних, протиставних, зіставних відношень рівноправні речення, котрі входять до ССЦ, характеризуються додатковими відтінками функціонально-смислової залежності. Так, якщо формується смисл характеристика стану справ із допомогою перелічувальних відношень між реченнями, то він мовби виростає з монолітної суми окремих смислів; якщо ж відношення розділювальні, протиставні, зіставні, то сумарний смисл складається як неоднорідний, ускладнений власне внутрішньою протидією або своєрідністю взаємодії частин - звідси поява додаткових смислових компонентів у цілісному змісті ССЦ. Повідомлення про стан справ містить суперечливі факти, взаємовиключаючі, різні, несхожі або схожі за якимись ознаками явища.

Складні синтаксичні цілі з відношеннями часової чи просторової супозиції речень оповідь, опис схожі, з одного боку, на ССЦ з переліком, - у тому плані, що їм властива однорідність уведених речень. Але, з іншого, вони характеризуються не прямим, безпосереднім додаванням частин, а їх нанизуванням, що відображує співвіднесеність повідомлення з уявленнями про реальну часову та локальну суміжність часткових явищ у складі цілого. Ці ССЦ займають проміжне положення між ССЦ з відношенням складенням та ССЦ з диференціювальним складенням.

Певну мисленнєву основу, точніше сказати, мисленно-прагматичну, мають складні синтаксичні цілі з відношеннями введення між реченнями. З міркувань виділення в якихось моментах розвантаження повідомлення частина його дістає окреме вираження, а потім на чітких логічних підставах що, природно, дістають синтаксичне втілення вводиться в структуру, яка охоплює весь обсяг повідомлення.

Отже, складні синтаксичні цілі, будучи, як і речення, семантико-синтаксичними одиницями, слугують для вираження цілісних мислених одиниць. Разом із тим речення й ССЦ беруть участь у формуванні комунікативних одиниць. Як ми вже зазначали, з комунікативної точки зору вони виступають елементарними, простими висловлюваннями про предмет мовлення. Термін висловлювання має багатоманітне тлумачення. Передусім, поняття висловлювання співвідноситься з поняттям речення. Речення кваліфікується як належне до конструктивного синтаксису, висловлювання - до комунікативного, тому з висловлюванням пов’язуються такі аспекти, як актуальне членування, набуття функцій повідомлення у словоформ, конструкцій, спеціально не призначених для цього[68]. Далі, висловлювання мислиться як одиниця членування мовлення-думки, котра, як правило, вбирає більш як одне судження[69]. І, нарешті, відоме дуже широке розуміння висловлювання: Термін широко вживаний для означення будь-якого повідомлення, зробленого мовцем[70] , іноді висловлювання являє собою одне слово... та... це може бути також і який-небудь роман на 600 сторінок або науковий трактат такого ж обсягу. Висловлювання - це повна семіологічна реакція[71]. Гадаємо, традиція вживання терміна висловлювання, навіть у таких різних смислах, свідчить про його комунікативну спрямованість. Можна погодитись і з тим, що обсяг висловлювання може бути різним - і реченням, і поєднанням речень типу ССЦ, і ще більш укрупненим утвором але нами не поділяється точка зору про ототожнення понять висловлювання й текст.

ВЛАСНЕ КОМУНІКАТИВНІ ОДИНИЦІ ТА ФОРМИ ТЕКСТОВОЇ СТРУКТУРИ

Розглянуті раніше матеріали дають можливість зробити висновки, необхідні для того, щоб вийти на власне комунікативну орбіту. Семантико-синтаксичні текстові одиниці породжені необхідністю співвіднести одноактний або багатоактний мисленнєвий зміст з певними мовними побудовами. Оскільки суть повідомлення становить обмін думками, то між семантико-синтаксичними та комунікативно-синтаксичннми одиницями існує щонайтісніший зв’язок. Це й утруднює розмежування незалежних типів одиниць. Сприйняття мовного твору починається зі сприйняття семантико-синтаксичних одиниць, які по ходу ознайомлення, роботи над текстом формуються в свідомості читача у власне комунікативні одиниці. У мовознавстві не дано опису явищ, пов’язаних із виділенням усіх типів семантико-синтаксичних одиниць, а також зі співвіднесеністю семантико-синтаксичних і комунікативних одиниць, робота на цьому рівні читача, дослідника часто має інтуїтивний характер, що може призводити до різних неточностей, огріхів у розумінні тексту - наприклад, у впізнаванні складних синтаксичних цілих, осмисленні комунікативної значущості речень і складних синтаксичних цілих і т. д. Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Так, кожний текст, мовний твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу слугує позначенням основного предмета мовлення в цьому випадку. Текст також реалізує певну ідею, що полягає в соціальній спрямованості його змісту. Реалізація наявних категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні їм предмети мовлення. Отже, власне комунікативною одиницею є висловлювання про предмет мовлення в тексті. З погляду семантико-синтаксичної побудови висловлювання про предмет мовлення може бути представлене окремим реченням, складним синтаксичним цілим, поєднанням складних синтаксичних цілих. Для нас важливе те, що виявлено точки відліку у співвіднесеності семантико-синтаксичних і комунікативних одиниць.

Елементарні висловлювання про предмет мовлення безпосередньо співвідносяться з реченням або складним синтаксичним цілим зі з’єднувальними відношеннями. Це пояснюється тим, що названі семантико-синтаксичні одиниці є носіями в тексті найменшого комунікативне значущого змісту. Природно, що він не може бути меншим, ніж зміст, смисл речення, котре виявляє окрему значущість; не може бути розділеним без шкоди єдиній комунікативній спільності й у складному синтаксичному цілому зі з’єднувальними відношеннями, які є розчленованою семантико-синтаксичною формою висловлювання про єдиний предмет мовлення. Це дає підставу зазначити таке:

1. Речення й складні синтаксичні цілі, що містять найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми в той же час виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.

2. Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних тематичних висловлювань, які можуть або збігатися з елементарними висловлюваннями, або бути побудованими з декількох елементарних висловлювань.

Поставлене завдання не може бути здійснене без урахування вияву в тексті супровідних відношень, які також приводять до формування складних синтаксичних цілих. Це теж регулярні побудови, що містять мисленнй зміст, який складається з двох частин: 1 основної, обов’язкової; 2 супровідної, своєрідної факультативної що з’являється в результаті осмислення змісту самого інформування, використання засобів кращого донесення, розкриття тематично зумовлених предметів мовлення. Ці частини хоч і не зливаються в повідомлення про один предмет мовлення як це спостерігається в ССЦ зі з’єднувальними відношеннями, проте конструктивно й за змістом об’єднуються в цілісну побудову, ядром якої є повідомлення про один предмет мовлення, а периферійні компоненти залежні, супровідні притягуються до цього ядра працюють на нього. Це визначає необхідність уведення периферійних супровідних компонентів до складу одного й того ж висловлювання про предмет мовлення.

Утворення складних синтаксичних цілих із супровідними відношеннями компонентів перебуває в річищі загальної стратегії мовленнєвого акту повідомити щось і переконати в чомусь. Наші спостереження показують, що супровідні повідомлення - найхарактерніші компоненти комунікативних утворів. Особливо широко вони представлені у публіцистичному мовленні, бо значною мірою з їхньою допомогою формуються погляди на соціальний процес, досягається краще його розуміння. В тому разі, коли відсутні різноманітні засоби інтерпретації, текст сприймається як розміщений тільки в одній площині, в ньому немає змістовної публіцистичної об’ємності, а значить немає глибини, насиченості, цілеспрямованого впливового начала.

Смислова, конструктивна специфіка супровідних речень, сполучень речень свідчить про те, що вони є закономірним компонентом структури реального висловлювання про предмет мовлення, входять до складу його семантико-синтаксичної конструкції, характеризуються притягненістю до ядерної частини. Існування конструкцій із супровідними компонентами розкриває основну причину розростання, збільшення обсягів тексту, що нерідко зводиться у своєму змісті до сукупності двох-трьох тез.

Композиційне виділення висловлювань про предмет мовлення

Формування тексту здійснюється з урахуванням необхідності забезпечити його прочитання - сприйняття, розуміння. Тому в текстах спостерігаються різнорідні виділення висловлювань про предмет мовлення, які допомагають орієнтуватися в тому, про що йдеться спочатку, про що далі, чим завершується матеріал це необхідно й для читача, й слугує засобом авторської самоорганізації. Таке виділення, такі сигнали по ходу тексту ми називаємо композиційним виділенням. Ми пропонуємо новий аспект, важливий для того, щоб якомога об’єктивніше розчленувати текст, виявити його складові компоненти.

У більш-менш об’ємному тексті завжди є багато предметів мовлення - головні, другорядні. Композиційне виділяються, природно, передусім головні предмети мовлення, але й другорядні також, якщо автор хоче підкреслити, відзначити пов’язаний із ними смисловий розвиток. Нас цікавить виявлення реальних висловлювань, незалежно від того, яку кінцеву структурну роль вони виконують у тексті. Це буде з’ясовуватися далі. Виявлення реальних висловлювань про предмет мовлення дає змогу встановити їхні структурні типи - з допомогою вже відомого нам за своїм семантико-синтаксичним виглядом елементарного висловлювання.

1. Найбільш явним засобом композиційного виділення висловлювань про предмет мовлення вважаємо формулювання предмета мовлення в запитанні або в одній із мовленнєвих партій, представлених у діалогічному полілогічному тексті. Візьмімо текст бесіди журналіста з відомим спеціалістом у галузі реаніматології. Журналіст своїми запитаннями намічає, пропонує предмети мовлення. Наприклад:

- Володимире Олександровичу, яка найважливіша проблема реаніматології обговорювалася на симпозіумі?
- Це ті патологічні стани людини, які настають слідом за оживленням. Здавалося б, усі функії організму відновлені. Найважливіші органи діють непогано. У древніх точно сказано про троє воріт смерті: серце, легені й мозок. І ось, коли всюди виставлено, так би мовити, надійний заслін, починається відстрочена реакція, котра охоплює головним чином нервову систему, мозок. Ми назвали цю реакцію постреанімаційною хворобою. Якщо не проводити активну профілактику, ускладнення можуть розвинутися саме на цьому етапі, коли загроза нібито минула. І хоч іще не все ясно з постреанімаційною хворобою, створено досить ефективні методики подолання цих грізних ускладнень. І тут наші вчені були першими. Справа тепер за тим, щоб іще ширше впроваджувати створені методики в практику.

Аналізуючи семантико-синтаксичну організацію відповіді, переконуємося в тому, що її зміст відповідає предметові мовлення, названому в запитанні. Перше речення є основним, провідним, у ньому якраз і мовиться безпосередньо про найважливішу проблему реаніматології про що й запитував журналіст: Це патологічний стан людини, який настає після оживлення. Далі прилучаються супровідні компоненти, що слугують для пояснення, деталізації основної думки. Весь у сукупності склад супровідної частини призначений для роз’яснення інформації з проблеми патологічних станів людини, котрі настають після оживлення. Всередині супровідної частини спостерігаються в свою чергу відношення, що поєднують її компоненти. Спочатку два речення поєднуються сполучаються з’єднувальними відношеннями в складне синтаксичне ціле, що містить характеристику відновлювального процесу Здавалося б, усі функції організму відновлені. Найважливіші органи діють непогано. Далі йдуть речення 3-тє й 4-те, неповне, які виконують пояснювально-розширювальну функцію стосовно поняття, найважливіші органи - з попереднього речення у древніх точно сказано про троє воріт смерті: серце, легені та мозок. Потому буде речення, яке починається словами І ось..., що свідчить про введення першого ССЦ, котре характеризує протікання відновлювального процесу, до складу більшого ССЦ, яке містить інформацію про патологічну реакцію: І ось, коли всюди виставлено, так би мовити, надійний заслін, починається відстрочена реакція, котра охоплює, головним чином нервову систему, мозок. У складі цієї фрази речення Коли всюди виставлено, так би мовити, надійний заслін слугує для вираження образної оцінки спостережуваного стану компонент І ось має на увазі смисл після чого, як здавалося б, органи діють непогано. Решта речень у цьому фрагменті до останнього розширюють інформацію про так звану постреанімаційну хворобу. В останньому реченні висловлюється точка зору автора на необхідність впровадження методики лікування постреанімаційної хвороби. Тобто всі компоненти фрагмента підпорядковані повідомленню про предмет мовлення, сформульованому в запитанні журналіста.

У цьому тексті є також приклад, коли предмет мовлення визначається в мовленнєвій партії журналіста з допомогою не власне запитальної конструкції. Порівняйте:
- А якщо помріяти про майбутнє вашої галузі науки... - Ми гадаємо, що з розвитком науки, з удосконаленням техніки вдасться значно подовжити строк, протягом якого можна зробити так звану клінічну смерть оборотною...

Речення, в якому називається предмет мовлення - неповне, незакінчене, й воно може бути не обов’язково запитальним. Подібне варіювання дає можливість змінювати одноманітно запитальну інтонацію, журналіст мовби сам починає розмірковувати над проблемою А якщо помріяти....

Формулювання предмета мовлення в діалогічній побудові може мати й безпосередньо стверджувальний характер. Наприклад, висловлювання дається в скороченому вигляді, головна увага приділяється формі визначення предмета мовлення в мовленнєвій партії журналіста:
- Ганно Василівно, погодьтеся, що й службі побуту слід багато що змінювати безпосередньо у себе, в своїх підрозділах.
- Змінювати, мабуть, надто обережно сказано. Ламати, причому часу на розкачку немає. Йдеться про докорінне поліпшення служби побуту, докорінне. Перед нами стоять дуже складні завдання. Ми повинні впровадити 65 нових видів послуг, а загальний обсяг реалізації побутових послуг збільшиться в 1,4 рази, причому, особливо підкреслю, послуг, які оплачуються населенням. Нині їхня питома вага становить 82,4 відсотка.

Як бачимо, журналіст висловлює міркування, зміст якого потім нібито повторюється на новому смисловому витку в мовленні співбесідника: Змінювати, мабуть, надто обережно сказано. Ламати. Далі подається роз’яснення: Йдеться про докорінне поліпшення служби побуту, докорінне. Тобто предмет мовлення є спільним у двох партіях - але у висловлюванні журналіста він пропонується, визначається. Головне ж його осмислення, з роз’ясненням, конкретизацією, спостерігається в мовленнєвій партії компетентної особи, з якою ведеться бесіда.

2. У публіцистичному тексті часто використовуються питальні конструкції й для виділення предмета мовлення в монологічному повідомленні. Розглянемо такий приклад: Як і чому чоловіки обирають військову професію? Напевно, у кожного свій шлях до армії. Це й пошуки романтики, й родинна традиція, й бажання вирватися зі звичайного життєвого кола, й прагнення самовираження. Та хоч би яким був перший крок, для значної більшості він стає долею.
Ну а жінки? Що їх приваблює у військовій службі? Та те ж саме. Знаю з власного досвіду - понад десять років ношу погони.

Вживання питальних речень на початку абзаців немовби задає тон формованому в них змістові, в даному випадку - смисловому наповненню висловлювань про предмет мовлення: зумовленість вибору військової професії як чоловіками, так і жінками. Звернення до питальних речень дуже рельєфно виділяє суть висловлювань, формальні обриси її виявлення. Кожне з висловлювань являє собою складне синтаксичне ціле, що об’єднує ряд речень, які перебувають у відношеннях коментування, аргументації й т. д. з реченнями, що містять основну інформацію. Із допомогою питальних речень досягається їхнє групування. Природно, що питальні конструкції, вживані в аналогічних ситуаціях, слугують виділенню висловлювання про предмет мовлення, визначають його початок, кінцева ж межа може бути уточнена з допомогою з’ясування контекстуальних відношень між компонентами висловлювання, орієнтації на абзацне виділення, початок наступного висловлювання.

3. Використовуються також спеціальні речення, словосполучення що вказують на перехід до того чи іншого предмета мовлення: нарешті; ще проблема; далі; тепер про; по-перше, про; по-друге, про і т. д., перейдемо до питання про; почнемо; й на завершення; що стосується; і останнє; й ще про одне і т. п. Це своєрідні форми смислового виділення висловлювань про предмет мовлення; окрім того, вживається багато близьких, синонімічних із ними засобів. Вони визначають початок висловлювання про предмет мовлення, а визначенню нижньої межі допомагає орієнтація на абзац і семантико-синтаксичну зв’язаність, що являє собою єдність семантико-синтаксичних зв’язків і відношень. Розглянемо приклади. Спершу з компонентом тепер про: Тепер про плани. За тиждень поїду до Голландії, де в Тілбурзі відбудеться турнір найвищої категорії. Потому гратиму за свою команду разом із чемпіоном світу Г. Каспаровим на Всесвітній шаховій олімпіаді. В лютому мене чекає матч із А. Соколовим. Після неповного речення Тепер про плани справді повідомляється про планову зустріч А. Каспарова в наступних змаганнях. Йдеться про це в трьох реченнях: За тиждень поїду до Голландії. Потому гратиму за свою команду разом із чемпіоном світу. В лютому мене чекає матч із А. Соколовим. Вони утворюють єдине складне синтаксичне ціле зі з’єднувальне-перелічувальними відношеннями. До першого речення відноситься залежне речення, що слугує для повідомлення даних, які розширюють вихідну інформацію де в Тілбурзі відбудеться турнір найвищої категорії.

Розгляньмо черговий приклад - з виділювальним компонентом нарешті, ще одна із проблем: Нарешті, ще одна - можливо, найважливіша із сучасних проблем офтальмології. Досягнення останніх десятиліть у тому числі в галузі мікрохірургії стосується в основному хвороб переднього відділу ока. Проте найважливіші структури завдяки яким, власне, й здійснюється акт зору розташовані в задньому відділі ока; це сітківка та зоровий нерв. Саме їх ураження наприклад, у разі судинних та обмінних захворювань призводить до безповоротної втрати зору багато з цих захворювань подібні за походженням з наслідками порушення кровообігу в серці та головному мозку, відомі як інфаркт, стенокардія, інсульт. Саме ці, найсерйозніші, захворювання очей не лікуються хірургічним шляхом. Проблема, що також вимагає вирішення на шляхах корекції порушеного хімічного балансу в ураженій тканині. У фрагменті йдеться про очні захворювання судинного, обмінного характеру, які не лікуються хірургічним шляхом про це говориться з допомогою складного змісту, висловленого декількома фразами - це й визначає одну з важких і важливих проблем. Останнє речення містить професійну оцінку даної проблеми. Конструктивно воно підкреслює єдність висловлювання зокрема, завдяки повторенню компонента проблема, виконує облямовуючу функцію. Виділювальний компонент допомагає читачеві встановити характер змістових частин тексту, ті аспекти змісту, які і є предметами мовлення. Особливо це важливо в розширених текстах, адже тоді треба всю багатоманітність інформації розкласти по поличках, чітко виділити її окремі, складові елементи. Тут допомагає, зокрема, використання виділювальних компонентів по-перше, про; по-друге, про і т. д. Наведемо скорочений текст із використанням цих компонентів: По-перше, про віденську зустріч. Почалася вона в дуже тяжкий для Європи момент і тому почалася своєчасно. Питання про те, наскільки її зміст відповідатиме важливості моменту. Це залежить від усіх без винятку учасників зустрічі, від конструктивності їхнього діалогу... По-друге, про бесіди у Відні. В першу чергу - з найвищими керівниками Австрійської Республіки, її видатними політичними діячами. Ці бесіди надовго запам’ятаються нам своєю змістовністю й атмосферою гранична щирого й заінтересованого обговорення проблем... По-третє, про віденські контакти. З стріч у столиці, Австрії надала унікальну можливість продовжити колишні й установити нові контакти з видатними політичними діячами Європи.

У даному прикладі спостерігається поєднання двох висловлювань - про три предмети мовлення: про характеристику віденської зустрічі представників держав-учасниць Народи з безпеки та співробітництва в Європі, про оцінку проведених у Відні бесід, про віденські контакти. Звернімо увагу на структуру компонента по-перше, про або по-друге, про і т. п.. З’ява прийменника у виділювальній конструкції створює умови для розмежування предметів мовлення. Природно, що конкретні контекстні умови можуть вносити деякі корективи в спостережувані закономірності.

4. Крім спеціальних компонентів - формул виділення висловлювань про предмет мовлення, виявляються й різноманітні вільні, наперед не визначені цією функцією компонента. Вони щоразу можуть бути різними в контексті, але однотипність їхнього існування полягає у виділювальній функції, вони виражають смисл, що формулює предмет мовлення, вказує на нього найчастіше в тому разі, якщо висловлювання має складений характер або ускладнене чимось тому потребує посилення об’єднуючих факторів. У цьому відношенні названі виділювальні засоби схожі на розглянуті нами питальні конструкції. Порівняйте: Доповідач зупинився на основних напрямах діяльності журналістів в економічній, сошальио-політичній, в інших сферах, життя сучасного суспільства. Ми, журналісти, зазначив він, вирішуємо два надзвичайно складні й відповідальні завдання. Перше: гранична точно відобразити хід і результати змін у житті; допомогти людям, державі досягти успіхів у перебудові, в прискоренні соціальна-економічного розвитку. Друге; перебудуватися нам самим, сучасним засобам масової інформації - газетам і журналам, радіо й телебаченню, інформаційним агентствам, книговидавцям; Це була перша ластівка. Навіть дві ластівки заразом. Уперше з власної волі пішли на лікування від наркоманії п’ятеро молодих світлогорців. Це - раз. Переконали їх піти на це в своїх колективах. Нарешті знайшли-таки контакт із наркоманами. Це - два. Речення Ми, журналісти, вирішуємо два надзвичайно складні її відповідальні завдання та Це була перша ластівка, далі уточнюється: Навіть дві ластівки заразом підказують, у чому полягає смисл складеного висловлювання. Та водночас вони є й компонентами висловлювання, несуть його основну, узагальнюючу інформацію, котра потім конкретизується з допомогою речень, позначених: Перше, Друге; Це - раз, Це - два.

Проте можуть вживатися і речення, котрі не входять безпосередньо до складу висловлювання, а слугують лише для його виділення, позначення, їх можна випустити. Це не впливає на смислову послідовність, але, природно, їхня присутність полегшує сприйняття тексту. Порівняйте: Токсикоманія - так правильно називається нюхання - впало як сніг на голову. Про наркоманію читали, про наркоманію знаємо, втішаючи себе тим, що наркотики дорогі й важкодоступні. А тут з’ясувалося, що небезпеку становить звичайна, копійчана, побутова хімія.
Що таке токсикоманія? Разом із Євгеном Йосиповичем Цимбалом, науковим працівником відділу з вивчення молекулярних механізмів наркоманії, намагаємося окреслити межі проблеми. Отже, походження. Традиція йде з виховно-трудових колоній, де праця пов’язана з деревообробкою. Механізм дії на нервову систему мало вивчений. Відомо, що тривале нюхання може викликати кольорові галюцинації. В разі передозування виникають страхітливі видіння, рятуючись від яких, нюхальник може, наприклад, вистрибнути у вікно. Наслідки. На відміну від традиційних наркотиків та алкоголю хімія не дає похмілля та страшних героїнових ломок, які й алкоголіком і наркоманом., незалежно від їхньої пристрасті, сприймаються як грізні сигнали про спостиглу їх хворобу. Тут - інше - емоційне звикання, спогад про те, що нюхати приємно. Бувають, щоправда, не з’ясовані поки що випадки раптового й незворотного слабоумства, повного краху особистості... Бувають отруєння зі смертельним кінцем...

Звернімо увагу на речення: Що таке токсикоманія?; Отже, походження; Наслідки. Ці речення вказують на зміст розглядуваних аспектів, а значить, виділяють певні предмети мовлення. Якщо вилучити з тексту ці речення, то зберігається притаманний йому смисловий розвиток, - тобто розглядувані речення виконують допоміжну роль - композиційного виділення. Й це важлива роль. Присутність виділювальних компонентів допомагає краще розібратися в змісті, що розкриває складну соціальну проблему, її аспекти, які в цілому складають сукупність предметів мовлення, об’єднаних у більші предмети мовлення так, речення Що таке токсикоманія засобом виділення висловлювання, реалізованого в складі двох взаємозв’язаних висловлювань, означених реченнями Отже, походження; Наслідки.

5. Відомим засобом композиційного виділення предметів мовлення передусім є абзацний відступ, бо висловлювання про предмет мовлення може становити абзац, а може складатися і з кількох абзаців. Розгляньмо текст: Історія сучасних видів боротьби без зброї, про які запитує наш читач, походять від стародавньої, боротьби кемпо. В давнину кемпо культивувалася переважно в буддистських монастирях, де вона входила до комплексу духовної та фізичної підготовки буддійських монахів. Із поширенням буддизму в Китаї, Кореї та Японії в кемпо з’явилися деякі різновиди. З часом із кемпо виокремилися китайська боротьба кон-фу, корейський різновид, що вирізняється розробкою надзвичайно складної системи стрибків та ударів у польоті, а також японська джіу-джіцу.
Сучасна система карате склалася на початку XX століття на основі добору й модернізації прийомів джіу-джіцу. Засновником карате вважається японець Т. Фунакосі. Поступово карате поширилося по всьому світу. В 1968 році була створена Міжнародна федерація карате, куди входять 40 національних федерацій. У 1970 році відбувся перший чемпіонат світу з цієї боротьби.
Після другої світової війни в результаті поєднання прийомів карате і корейського різновиду кемпо - гпаекон була створена система боротьби таеквондо, яка набула поширення в Європі й США. В 1973році створена Всесвітня федерація таеквондо, котра об’єднує федерації 47 країн. Із 1973 року проведено вже кілька чемпіонатів світу.

Текст складається з трьох абзаців, це замітка - відповідь на запитання читача про різні види спортивної боротьби. Кожний абзац містить композиційне виділене висловлювання про предмет мовлення: а про історію, систему видів спортивної боротьби, пов’язаних зі стародавньою боротьбою кемпо та співвіднесеність із цією системою боротьби кон-фу; б про боротьбу карате; в про боротьбу таеквондо. Будова тексту-відповіді в основному відповідає запитові інформації, висловленому в листі читача: В газеті часто пишуть про спорт. Чому б вам не розповісти про китайську боротьбу кон-фу, японську карате й корейську - таеквондо? Ми мало що про них знаємо.

Як бачимо, кожний абзац містить інформацію про види боротьби, які цікавлять читачів, тобто з допомогою абзаца виділяються окремі висловлювання про предмети мовлення хоча те, що стосується боротьби кон-фу, сказане в першому абзаці побіжно, в розширювальній частині, а не в основній.

Та, як уже зазначалося, висловлювання про предмет мовлення може не збігатися з абзацом, а вбирати до свого складу кілька абзаців. Розглянемо як приклад фрагмент із огляду підсумків сесії Генеральної Асамблеї ООН. Аби не завантажувати виклад, візьмемо лише початки абзаців, за якими можна судити про їхній зміст.

1. Серйозну увагу Генеральна Асамблея приділила регіональним конфліктам. Деякі з них загрожують міжнародному мирові й безпеці. Такий конфлікт загострюється, на півдні Африки...
2. Вкрай небезпечніш за своїми можливими наслідками є конфлікт у Центральній Америці...
3. Практично одностайно делегати засудили політику Ізраїлю, який продовжує скуповувати незаконно захоплені арабські території...
4. Велике місце в роботі сесії Генеральної Асамблеї посіли економічні питання...
5. Гострою була полеміка з питань про права людини...

Ми бачимо, що предмет мовлення, означений у першому абзаці, дістав розвиток як у цьому ж абзаці, так і в двох наступних. Четвертий і п’ятий абзаци містять самостійні висловлювання, а схематично чергування рівноправних висловлювань могло б в абзацному вираженні мати такий вигляд: 1+2+3||4||5, що становлять предмети мовлення - розгляд питань про національні конфлікти || розгляд економічних питань полеміка з питань про права людини. За верхівками абзаців, винесених на початок семантико-синтаксичних одиниць, можна судити про зв’язки, відношення розміщених в абзацах текстових єдностей.

6. Допоміжними до оформлення абзаца засобами виступають також спеціальні графічні позначення.

А. Це, по-перше, три крапки в кінці або на початку абзаца. Йдеться не про функції розділового знака, що стосується окремого речення, а саме про роль і композиційне виділення, коли означується перехід до нового предмета мовлення. Дуже поширилося, зокрема, вживання трикрапки перед кінцевим, заключним абзацом. В усіх випадках присутність трикрапки посилює виділеність предметів мовлення.

Б. Широко застосовується виділення початкових слів абзаца допомогою великих літер. Нерідко таким чином виділяються не лише слова, а й словосполучення, в ряді випадків особливо великою подається перша літера. Це сприяє рельєфному виділенню висловлювань про предмет мовлення, що складають текст. Подібне виділення звичайно охоплює сукупність абзаців, стосується великого фрагмента тексту.

В. Дуже активно використовується для виділення компонентів тексту зміна шрифтів. Відмінним від основного в матеріалі шрифтом виділяються окремі абзаци або їхні початки. З допомогою поєднання шрифтів створюється взаємодія елементів різних змістових планів щось є акцентованим або, навпаки, належить до деталей, подробиць і т. д..

Г. І нарешті, спостерігається застосування різних виділювальних лінійок і значків. Щоправда, значки ромби, прямокутники, кружки та ін. використовуються в основному для виділення цілих текстів, у ролі значків внутрішнього виділення спостерігалося застосування розміщеного на початку абзаца темного кружечка та художньо-декоративних позначень, розміщуваних у серединній позиції між частинами тексту.

Посилюється рельєфність виділеності висловлювання про предмет мовлення й збільшенням інтервалу між фрагментами, що складаються з кількох абзаців. Цей засіб також використовується в розглядуваній системі композиційних виділень і часто поєднується з оформленням початкових слів абзаца за допомогою великих літер.

Незважаючи на те, що вказані графічні позначення не є власне мовними засобами, вони мають відношення до текстової будови, виконують роль засобів розчленування і зв’язку. На це вже було звернуто увагу в лінгвістичній літературі, щоправда більшою мірою з точки зору стилістичного акцентування[72].

Розглянута система засобів композиційного виділення висловлювань про предмет мовлення в тексті дає змогу вирватися з лещат текстової монолітності й за допомогою багатьох об’єктивних орієнтирів справді побачити текстові єдності, наділені власне комунікативними функціями - всі вони слугують для виділення предметів мовлення та висловлювань про них.

Ці реальні висловлювання мають різну будову з погляду їхньої співвіднесеності з елементарним висловлюванням про предмет мовлення, що характеризується певною семантико-синтаксичною вираженістю.

Просте висловлювання про предмет мовлення

Висловлювання про предмет мовлення розрізняються за обсягом, конструктивними рисами. Є висловлювання, що складаються з одного речення, є - зі складного синтаксичного цілого, а також - із поєднання складних синтаксичних цілих. Це залежить від того, в якій співіднесеності перебуває реальне висловлювання про предмет мовлення з елементарним висловлюванням. Ми говорили вже про те, що елементарною комунікативною одиницею тексту, мовлення є елементарне висловлювання про предмет мовлення. Воно в семантико-синтаксичному плані представлене одним реченням або складним синтаксичним цілим зі з’єднувальними відношеннями речень. Треба також враховувати, що при формуванні реального висловлювання до основного повідомлення приєднуються супровідні компоненти, котрі слугують для посилення ефективності комунікації. Супровідні компоненти ми пізнаємо за наявністю у висловлюванні складних синтаксичних цілих із супровідними відношеннями. З урахуванням сказаного можемо приступити до розгляду типів висловлювань про предмети мовлення.

Висловлювання, що складається з одного елементарного висловлювання про предмет мовлення, є простим. Розгляньмо приклади: В місті Ополі відкрився традиційний фестиваль польської пісні; Сотні тисяч кубинок з усіх куточків країни взяли участь у недільнику на честь річниці створення федерації кубинських жінок; Загальний дефіцит зовнішньоторгового балансу країн Європейського економічного співтовариства перевищив 26 мільйонів доларів. В усіх пропонованих прикладах висловлювання про предмет мовлення подію, стан справ виражено елементарним висловлюванням, що має форму речення. Такі висловлювання - водночас і текст - становлять зміст найкоротшої інформації в газеті. Існування висловлювань і водночас текстів, що мають таку структуру, зумовлене необхідністю широкого й тому лаконічного інформування читачів. Та все ж найголовнішою для засобів масової інформації є вимога якнайповнішого донесення інформації, роз’яснення її соціальної суті. З цієї точки зору перша й друга інформації можуть поціновуватися як цілком достатні за умов рубрики, орієнтованої на щонайкоротше повідомлення Коротко, 3 телетайпної стрічки, Лише факти та ін., а третя інформація, також розрахована на дуже широке коло читачів, потребує певних додаткових відомостей, необхідних для ЇЇ активного осмислення. Більша увага до таких вимог відображає будову подібної інформації, що має вигляд інтерпретованого висловлювання: Б Бельгії триває зростання безробіття. Нині в країні налічується більш як 326 тисяч людей, позбавлених заробітку, - на 10 тисяч чоловік більше, ніж місяць тому. В першому реченні міститься узагальнена інформація про зростання безробіття. В другому реченні ця інформація конкретизується, в третьому дається роз’яснення коментар, яка саме динаміка цього зростання. Сучасні дослідники справедливо вважають, що інтерпретація, оцінка інформації набуває особливо важливого значення в діяльності журналістів. Той, хто перший дасть оцінку подіям, здобуває величезний виграш у пропагандистській боротьбі за уми людей...[73. Дуже важливою видається й думка про те, що за одним способом може бути складена інтерпретована інформація в молодіжній газеті, за іншим - військовій, у газеті для села й т. д. Специфіка може виявлятися в змісті інтерпретації, в її кількості та формах[74].

Саме тому основним у газетному мовленні є інтерпретоване висловлювання. Просте інтерпретоване висловлювання складається з двох частин: основної, вираженої елементарним висловлюванням, і супровідної, що складається з такої кількості елементарних висловлювань, яка необхідна для кращого донесення роз’яснення, оцінки основної інформації. Оскільки супровідні елементи мають допоміжний, обслуговувальний характер, вони входять до складу висловлювання про предмет мовлення, формульованого в основній частині. Подібні прості висловлювання можна кваліфікувати як ускладнені. Спершу розгляньмо такі два висловлювання: Унікальні вироби стародавніх ювелірів поповнили колекцію Київського музею історичних коштовностей, їх знайдено українським археологом під час розкопок скіфських курганів у південних областях республіки. Чотири тисячі нових експонатів датуються IV століттям до нашої ери; За даними Міністерства з питань зайнятості й праці, в Бельгії наприкінці травня налічувалося 297 тисяч безробітних. Однак насправді, як повідомляє газета Драпо руж, у довгій черзі на біржах праці стоять нині 560 тисяч чоловік. У першому прикладі основна частина Унікальні вироби стародавніх ювелірів поповнили колекцію Київського музею історичних коштовностей. У другому в цій ролі виступає ССЦ - ...в Бельгії наприкінці травня налічувалося 297 тисяч безробітних. Однак насправді... в довгій черзі на біржах праці стоять нині 560 тисяч чоловік. Об’єднує ці висловлювання їхня належність до типу простих, бо основна частина, ядро в кожному з них відповідає елементарному висловлюванню. Спільним виявляється й те, що ці прості висловлювання належать до типу інтерпретованих, бо с них супровідні компоненти, що слугують для посилення ефективності повідомлення. В першому висловлюванні - про поповнення колекції Київського музею історичних коштовностей - речення, в яких повідомляються подробиці, що стосуються унікальної знахідки; в другому - компоненти посилального характеру за даними Міністерства з питань зайнятості та праці; як повідомляє газета Драпо руж. Спільним у структурі цих висловлювань є й те, що супровідні речення належать до одного й того ж рівня залежності - воли безпосередньо пов’язані з основною частиною.

Звичайно про предмет мовлення ми дістаємо уявлення за початковими його компонентами, а вже потому йде розгортання і т. д. Та нерідко спостерігаються випадки композиційного переміщення елементів, що дають безпосереднє уявлення про предмет мовлення. Таке композиційне пересування ядра висловлювання є однією з рис газетно-публіцистичного мовлення і сприяє досягненню певних комунікативно-виражальних ефектів: зацікавити, заінтригувати читача, підвести його до сприйняття основного повідомлення. Розгляньмо приклад: Солікамськ. Цілком можливо, що найближчим часом, у цьому уральському місті зовсім відмовляться від звичайних овоче - та фруктосховищ. А проте городяни матимуть можливість круглий рік користуватися свіжими дарами природи. Солікамці придумали оригінальний спосіб тривалого зберігання капусти й помідорів, яблук та огірків. Приміщення для них давно готові. Це - відпрацьовані солеві штольні, розташовані глибоко під землею. Завжди стабільна температура, особливий склад повітря, що перешкоджає утворенню шкідливих бактерій, є відмінними умовами для зберігання найтісніших плодів. До того ж для обладнання підземних складів не потрібні великі матеріальні витрати. Пробну партію - 25 тонн картоплі - вирішено закласти нинішньої осені в одну із штолень об’єднання Сильвініт. Текст інформації складається з висловлювання про один предмет мовлення. Два композиційне виділених із допомогою абзаца висловлювання стосуються єдиного змісту - про те, що солікамці придумали оригінальний спосіб тривалого зберігання овочів. Смисл першого абзаца стає зрозумілим лише у зв’язку зі змістом другого. Перший абзац, що містить перше композиційне виокремлюване висловлювання, слугує для того, щоб привернути читача, зосередити його увагу на дещо незвичайній ситуації. Якби цей абзац стояв після другого, то він природно розширював би інформацію, задану першим абзацом. Таким чином, основу інформації становить перше речення другого абзаца, бо ця інформація виступає вихідною, опорною для всієї решти речень безпосередньо чи через посередництво інших речень. Тим-то речення Солікамці придумали оригінальний спосіб тривалого зберігання капусти й помідорів, яблук та огірків є смисловим центром інформації. В даному випадку основне повідомлення висловлювання міститься не на початку, а в середині комунікативної побудови. Такі переміщення можуть бути ще значнішими - основне повідомлення пересувається в кінець висловлювання. На цьому прийомі нерідко будуються короткі інформації. Порівняйте: Метал замінило... дерево. Якщо сталь нагріти до 750°, то свою міцність вона збереже лише 15 хвилин, а клеєні дерев’яні конструкції за тих же умов - майже втричі довше. Технологія виготовлення їх досить проста. Дошки змащують спеціальним клеєм, просочують антипірином тому конструкції й не горять і пресують. Листковий пиріг із дерева надзвичайно вигідний. Так, у ході будівництва катка 20 клеєних конструкцій, на які пішло 340 кубометрів низькосортної деревини, з успіхом замінили 500 тонн високоякісного металу.
Широкий і діапазон застосування клеєних конструкцій, із них можна будувати клуби, кафе, ринки, мости, цехи підприємств. Для мінеральних добрив розроблено проекти складів, удвоє дешевших за типові. Клеєні дерев’яні конструкції найрізноманітніших форм і розмірів демонструються в павільйоні Лісове господарство й лісова промисловість, їх передав на виставку регіональний науково-дослідний інститут механічної обробки деревини... Спершу йдеться про властивості, виготовлення, переваги, застосування клеєних конструкцій, а затим, майже наприкінці, про те, що Клеєні дерев’яні конструкції найрізноманітніших форм і розмірів демонструються в павільйоні Лісове господарство й лісова промисловість. Виділяються немовби дві змістові частини. Й знову-таки видно залежність першої частини від другої, бо це пояснює, чому йдеться про подібні конструкції оскільки це пов’язано з їх демонстрацією. Допомагає виявленню цих відношень аналіз семантико-синтаксичної залежності компонентів та орієнтація на жанрову специфіку висловлювання: основу жанру інформації замітки становить повідомлення про факт, подію.

Друге явище, що відчутно впливає на розпізнавання смислового центру висловлювання, а отже й предмета висловлювання, пресуппозиція. Цим терміном ми називаємо явище смислової суміжності, котре приводить до випущення окремих мовленнєвих компонентів і водночас компенсації смислу, втрачуваного в результаті випущення.

Поняття пресуппозиції пресуппозицій характеризується неоднозначним змістом. Цей термін вживають у таких значеннях: уявлення мовців про природні відношення між подіями; умови ефективності мовленнєвого акту, семантична детермінація одного слова або висловлення іншим словом чи висловлюванням, уявлення мовця про ступінь обізнаності адресата мовлення й т. п.[75] Названі характеристики швидше відображують природу пресуппозиції, причини її виникнення. В. О. Звягінцев дає визначення пресуппозиції в таких аспектах: це опосередковуюча ланка між моделлю лінгвістичної компетенції й моделлю комунікативної компетенції[76], далі - сукупність передумов, задоволення яких необхідне, щоб висловлювання було правильно зрозуміле, і які утворюють своєрідний підтекст висловлювання"[77]. Поряд з аналогічним розумінням пресуппозиції Г. В. Колшанський пропонує використання цього терміна також у значенні спосіб семантичного аналізу тексту.., що грунтується на певних припущеннях і прогнозуванні семантики слів, словосполучень і речень, які входять до тексту"[78]. Цілком виправдовує себе найменування пресуппозицією й самого розглядуваного явища та способу семантичного аналізу, що розкриває характер цього явища. Взагалі ж вивчення пресуппозиції лише розпочато, тому все, що стосується його природи, різновидів, прагматичної ролі, становить безумовний інтерес. В основі пресуппозиції, як уже зазначалося, лежить поняття про логічну суміжність певних повідомлень, що виникає на основі асоціативного мислення. Так, якщо про щось говориться як про предмет повідомлення, то мається на увазі, що він цей предмет є в наявності, існує; якщо дається одне з посилань та умовивід, то це свідчить, що друге посилання мається на увазі; якщо даються обидва посилання, то може матися на увазі висновок і т. д. З’ясування таких фактів у тексті необхідне для того, щоб установити істинний характер зв’язаності, меж повідомлення, характер самого повідомлення. Без урахування пресуппозиції уявлення про всі ці характеристики тексту буде неповним. Проникнення в сутність пресуппозиції виробляє розуміння її можливостей відходу від прямолінійного викладу. Виявлення фактів пресуппозиції корисне також для вибору побудов, які мають резерви ощадливої й водночас об’ємної інформації. Порівняйте застосування їх у замітках: Псков. На заводі зубчастих коліс, що випускає автоматичні коробки швидкостей верстатів з програмним управлінням, різні деталі й механізми для верстатобудівної промисловості, шириться боротьба за. економію та ощадливість; Спір довкола розташованих у Східно-Китайському морі островів Сенкаку, повідомляється у пресі, спалахнув із новою силою; Лісабон. Вступ Португалії до Спільного ринку неминуче потягне за собою розорення середніх і дрібних підприємств країни. У першому прикладі йдеться про стан справ на заводі зубчастих коліс, існування якого мається на увазі з такого повідомлення; в другому - повідомляється про вияв із новою силою певної дії, що, знову ж, має на увазі її наявність; у третьому - повідомлення про можливі наслідки дії передбачає планування, звершення цієї дії. Така властивість мовних одиниць використовується не лише на початку тексту, а й у будь-якій його частині. Це дає змогу випускати в тексті цілі речення, в результаті чого стає менш чітким характер переходу від одного речення до іншого. Звернення до пресуппозиції виявляє істинну суть відношень. Розглянемо приклад: ...Меморіал створений па місці воїнського поховання, що опинилося нині в кільці житлових кварталів. ...По бетонній стелі, встановленій на братській могилі, немовби по сірому осінньому небу, летять журавлі... Перехід від першого речення не має безпосереднього зв’язку: про стелу в першому реченні не йшлося. Та на основі пресуппозиції й подальшого роз’яснення, без якого навіть можна було обійтися ми розуміємо, що на братській могилі встановлена стела. Таким чином, відновлюється послідовність повідомлення ...меморіал створений на місці воїнського поховання - на братській могилі встановлена стела - По бетонній стелі..., яка дає змогу певним чином аналізувати відношення і зв’язки речень у тексті. Факт еліптичності відображений тут і в постановці трикрапки, що передає перервність зв’язку речень і, крім того, переводить повідомлення в нову тональність - лірично забарвлену.

Необхідність зважати на пресуппозицію особливо настійно дає про себе знати, коли випускається основний компонент висловлювання про предмет мовлення, а його зміст а значить, і сам предмет мовлення мислиться за супровідною частиною. Порівняйте: Чебоксари, Шупашкар... Цим стародавнім іменням столиці Чувашії названо новий, один із найбільших у Поволжі, універмаг. Він побудований виробничим об’єднанням Завод промтоварів. Підприємство багато чим допомогло у виготовленні демонстраційних стендів та іншого торговельного обладнання. Радує самобутнє оформлення, будівлі.

Шупашкар розташований на проспекті Тракторобудівників. Ця магістраль особливо багата новобудовами соціально-культурного призначення. Тут зведені висотний лікарняний комплекс, санаторій-профілакторій, Будинок побуту. Аналізуючи повідомлення, виявляємо, що всі речення слугують для того, щоб у деталях розповісти про новий універмаг навіть останнє речення, котре характеризує проспект, де стоїть універмаг, непрямо підпорядковане цьому загальному завданню. Наведений фрагмент криє в собі вихідний смисл: у столиці Чувашії збудовано новий великий універмаг. Ось цей зміст і є основним, можливості його відтворення пояснюються дією пресуппозиції. Документований же аналіз тексту показує, що реальна його форма і являє собою супровідну частину висловлювання про предмет мовлення Це дає можливість об’єктивно розглядати й кваліфікувати конкретний склад синтаксичних елементів комунікативної одиниці.

Розгляд будови реального висловлювання про предмет мовлення, яке, зокрема, має просту конструкцію, дає змогу спостерігати конкретну мовленнєву одиницю, що слугує безпосередньо цілям комунікації. Просте висловлювання про предмет мовлення не тільки перебуває у співвіднесеності з елементарним висловлюванням, а й характеризується виразними комунікативними особливостями: поряд із основною, ядерною частиною містить супровідні елементи, що посилюють ефект спілкування, ступінь донесення інформації, її вплив на основі провідного повідомлення.

Звернемо також увагу на певні труднощі, що виникають у деяких випадках формального визначення смислових центрів у висловлюваннях про предмет мовлення, які звичайно пов’язані із застосуванням прийомів публіцистичного впливу. Виявлення причин, що породжують ці труднощі, допомагає їх подоланню. Особливу значущість для аналізу будови висловлювання має з’ясування контекстуальних відношень між елементами висловлювання, котрі до них входять. Це своєрідна анатомія конструктивної взаємодії елементів висловлювання а в семантико-синтаксичному плані ця взаємодія відображує взаємодію речень, котрі входять до складу елементарних висловлювань, яка розкриває функціональні позиції кожного з них, їхню співвіднесеність із цілою побудовою. Ми бачимо, що навіть просте висловлювання в публіцистичному тексті має розгорнуту, розгалужену структуру це стосується не лише аналітичних, а й інформаційних жанрів, бо кожне таке висловлювання здебільшого містить інтерпретувальну частину, що допомагає в осмисленні основної інформації, посилює її соціальне сприйняття.

Складне висловлювання про предмет мовлення

Якщо висловлювання про предмет мовлення складається з поєднання простих висловлювань про предмет мовлення, то таке висловлювання називаємо складним. У складних висловлюваннях єдиний предмет мовлення розчленовується на односпрямовані в смисловому відношенні частини, й на цій основі набуває розчленованого характеру саме висловлювання, складене з однорідних простих висловлювань. Наведемо з деякими скороченнями довжини простих висловлювань складне висловлювання:

Мистецтво існує не окремо від життя. Все наше життя пов’язане з мистецтвом. У нашому повсякденному житті й зароджується мистецтво.

Як це відбувається?

Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей - ось звідки походить мистецтво. Паша природа для людей із інших країн може видатися дуже скромною, не яскравою, та коли ми щось любимо, то нам розкривається внутрішній характер цієї речі - ми бачимо її красу.

І це стосується всього нам рідного... Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей. Ви бачили столяра за роботою? Який чудовий у нього інструмент, яке гарне дерево, які стружки. Можна захопитися такою справою...

Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Але це тоді, коли ми щось любимо, наприклад, мир, а є люди, котрі перешкоджають мирові й хочуть війни, і ми їх через любов до миру ненавидимо й відповідно зображуємо. Наведене висловлювання виділяється за допомогою запитання Як це відбувається? В тексті знаходимо абзаци, які починаються реченнями й складним синтаксичним цілим, що відповідають на це запитання: 1. Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей ось звідки походить мистецтво; 2. Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей; 3. Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Ці речення й ССЦ однофункціональні - всі вони повідомляють про те, як у нашому повсякденному житті зароджується мистецтво. Ця однофункціональність, комунікативна однорідність свідчить про сурядні відношення між наведеними реченнями та ССЦ. Поглиблюють ці відношення риси паралелізму: відбувається; мистецтво народжується; мистецтво, немовби народжене з ненависті; / любов до природи; любов до нашого рідного міста; любов до людей тощо. Речення, що стоять на початку абзаців, є основними, провідними в окремих простих висловлюваннях про предмет мовлення, становлять їхні смислові центри. Про це свідчить і їхня співвіднесеність із запитальним реченням, котре визначає предмет мовлення, й сурядно-паралельні відношення між ними, і їхня найбільша самостійність у даному фрагменті, й наявність залежних компонентів, що слугують для конкретизації, розширення, авторської інтерпретації.

У першому простому висловлюванні після провідного сегметованого речення йде складне синтаксичне ціле, що слугує для пояснення того, що сказане в основному реченні. Це ССЦ з протиставними відношеннями, в ньому головний акцент робиться на другому реченні: Коли ми щось любимо, то нам відкривається внутрішній характер цієї речі. В наступному реченні деталізується поняття внутрішній характер - Ми бачимо її красу. Й ще одне речення - що розширює інформацію в більш узагальнюючому плані: Й це стосується всього нам рідного...

У другому фрагменті поставлено після основного речення запитальне Чи бачили ви столяра за роботою? передбачає на основі пресуппозиції присутність смислу: для прикладу ми хочемо назвати роботу столяра це конкретизація змісту. Наступні компоненти слугують для вираження почуттів, ставлення, думок автора: Який чудовий у нього інструмент, яке гарне дерево,|| які стружки||Можна захопитися такою справою...

Третє просте висловлювання складається з двох компонентів. Перший, основний, виражений складним синтаксичним цілим: Я вам сказав, що мистецтво народжується з любові, та є мистецтво, немовби народжене з ненависті. Його зміст можна передати таким реченням: Мистецтво може народжуватися не тільки з любові, а й із ненависті. Другий компонент слугує для роз’яснення того, коли це буває, в яких випадках Але це тоді, коли ми щось любимо, наприклад, мир, а є люди, котрі перешкоджають мирові й хочуть війни, й ми їх через любов до миру ненавидимо й відповідно зображуємо. Оскільки ми навели прості висловлювання в скороченому вигляді, то, природно, не всі елементи інтерпретаційної частини були названі. Та, головне, ми побачили, що складне висловлювання про предмет мовлення будується з двох і більше інтерпретованих простих висловлювань. Бо якщо поєднати окремі однотипні елементарні висловлювання, що перебувають у з’єднувальних сурядних відношеннях, то вони утворять єдине складене, розчленоване просте водночас елементарне висловлювання, до якого входить складне синтаксичне ціле. Порівняйте: Любов до природи, любов до нашого рідного міста, любов до людей - ось звідки походить мистецтво. Мистецтво народжується й тоді, коли людина любить робити речі й у цих речах передавати свою любов до рідної природи та людей... і т. д.

Дуже показовим у цьому відношенні є такий фрагмент: Про це слово - інтелігентність, інтелігенція - багато сперечаються. Гадаю, що не можна зводити справу до якихось зовнішніх ознак. Іноді, наприклад, справжня інтелігентність не в тому, щоб жадібно схопити рідкісну книгу, а в тому, щоб утриматися від її придбання, якщо знаєш, що для іншого вона може виявитися потрібнішою, а для тебе буде книгою на одне прочитання і то в кращому разі. Для мене інтелігентність - це підвищена сприйнятливість до культури, мистецтва, делікатність у ставленні до інших людей, принциповість.

І ще якість справжньою інтелігента - його життя осмислене. Над смислом його він замислюється все життя, не вважаючи, що відповідь знайдена раз і назавжди. Наведене висловлювання композиційне виділяється з допомогою абзаців. Перше речення Про слово інтелігентність, інтелігенція багато сперечаються підказує що йтиметься про з’ясування суті понять. До того ж далі йде речення, котре виражає авторський інтерес до цього: Гадаю, що не можна зводити справу до якихось зовнішніх ознак. Після цього йде конкретизаційне речення вводиться з допомогою слова наприклад. Далі даються речення, в яких мовиться про особисте, авторське розуміння інтелігентності. У зв’язку з тим, що перші два речення, об’єднані в ССЦ, обросли супроводом інтерпретації, утворене просте висловлювання відокремилося, а речення, що починає другий абзац, стало основою утворення простого висловлювання виникнення супровідного відношення речення, що перебуває в смисловому центрі певного висловлювання, до речення, що також стоїть у смисловому центрі іншого висловлювання, свідчить про супровідну роль усього висловлювання. Таким чином, між основними компонентами простих висловлювань про предмети мовлення в складі складного висловлювання як і взагалі між смисловими центрами сполучуваних окремих висловлювань спостерігаються відношення, подібні до з’єднувальних або інших відношень у складному синтаксичному цілому. Проте їх доречніше називати сурядними відношеннями в цих випадках. Бо поняття з’єднувальні відношення відображують передусім характер притягування речень у складному синтаксичному цілому, а сурядні відношення містять поняття рівноправності, однофункціональності насамперед.

Але, природно, сурядність у реченні, в складному синтаксичному цілому й між компонентами поєднуваних фрагментів має свою специфіку. Наша точка зору на особливості синтаксичних зв’язків і відношень, що слугують для з’єднання різних мовних одиниць, збігається з думкою, висловленою Г. Я. Солгаником: При аналізі відношень синтаксичного зв’язку між закінченими реченнями не слід та й неможливо виходити з уявлень, характерних для синтаксису простого або складного речення. Це новий, виший рівень синтаксичних явищ, до якого лише незначною мірою застосовні поняття й категорії нижчих рівнів. Так, відношення між частинами складного речення неможливо визначити в поняттях, характерних для синтаксису простого речення. Так само неправомірно... переносити зв’язки, притаманні членам простого або частинам складного речення, на відношення між самостійними реченнями[79. Якщо в складі складносурядного речення на основі справді сурядних відношень взаємодіють однорідні предикативні одиниці, котрі не виражають окремого повідомлення, то в складному синтаксичному цілому вони вже передають окремий зміст. Компоненти ж простих висловлювань, які перебувають у сурядних відношеннях, взаємодіють дистантно, що створює умови формування на їхній основі цілих однофункціональних побудов - частин складної побудови.

Однорідність, однофункціональність простих висловлювань - головна умова формування на їхній основі складного висловлювання про предмет мовлення. Поряд із сурядними відношеннями між смисловими центрами простих висловлювань важливу роль відіграє наявність об’єднавчого в змістовому відношенні, спільного для всіх простих висловлювань запитання чи ствердження, внутрішніх засобів зв’язку - перелічувального, перелічувально-зіставного характеру, про які ми говорили, розглядаючи засоби композиційного виділення висловлювань по-перше, по-друге, перше, друге, з одного боку, з іншого й т. п., в цій ролі можуть виступати також різні речення, що не мають властивостей регулярності. І, звичайно, принципово важливою є спільність предмета мовлення: і в першому, й у другому, й у третьому висловлюваннях ідеться про одне й те ж - про порядок розвитку, послідовного розгляду рис, які складають цей предмет мовлення. Єдність предмета мовлення досягається й усіма засобами зв’язку, й, головне, смисловою спільністю. Розгляньмо приклад.

Скочуюся з гори, й ось він просто переді мною - ручай Кичемка.
Широчінню не славен: розбіжишся й перескочиш, зате характером - бешкетник. Мороз запечатав його кригою - каюк непокірному.
Чом би не так. Кичемка розбігся й своїми крученими-перекрученими, витими-перевитими струменями-різцями як полоснув по листовій кризі, так і прорізав вікна - там і там. І співає: Я - живий... На цю пісню до нього не раз приходили лось, лисиця, куниця, прилітали тетерук із подругою, рябчик, сорока.
Кичемка радий старатися: кипить, кулаками-ключами стукає в кригу, стіїьки нових віконець напробивав - одні з парою, інші сталлю визискують. Лічив я ополонки-пробоїни та й рукою махнув...
А коли попрощався з ручаєм., привидівся він мені весняним. Уміє так рвонути криги, так розвертітися, що видасться за річку. Річка і є: і широка, й бурхлива.

У фрагменті оповідається про ручай, дається його характеристика, з її допомогою визначається й предмет мовлення розповісти про бурхливий характер ручая: Широчінню не славен... зате характером - бешкетник. Палі наводяться висловлювання про конкретні факти на підтвердження ціп характеристики, і ось ця конкретна оповідь про буйну поведінку ручая складається з двох частин і відповідно з двох простих висловлювань. Вододілом є речення А коли попрощався, з ручаєм, привидівся він мені весняним. Це речення підкреслює, що спочатку йдеться про поведінку ручая взимку, потім - навесні. Характер поведінки, відображений у зимовому фрагменті й у ’’весняному, підтверджує один і той же предмет мовлення: цей ручай - характером бешкетник. Таким чином, речення, що виділяє друге просте висловлювання - про ручай навесні, водночас слугує засобом зв’язку двох простих висловлювань, сприяє їхньому об’єднанню в одне складне висловлювання що досягається об’єднавчою функцією речення Широчінню не славен... зате характером - бешкетник, єдністю предмета мовлення в обох частинах, спільною, єдиною смисловою орієнтацією фрагмента в цілому.